диференційоване інформування споживачів інформації

Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема за¬тверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ

У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, ме¬тодичного і технічного характеру. Ок¬ремо слід наголосити на проблемі пов¬ноти охоплення інформаційних ма¬сивів.

Створення досконалої монетарної і банківської статистики дещо уповіль¬нилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології моне¬тарної статистики, яке нині доопра¬цьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.

Необхідність доопрацювання Керів¬ництва з методології монетарної стати¬стики викликана не лише змінами в ме¬тодології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише бан¬ками, виконують також інші фінан¬сові установи. І навпаки, банки поча¬ли виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої ба¬зи для отримання Національним бан¬ком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які викону¬ють операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виник¬ла не сьогодні.

Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання ре¬гулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регу¬лювання процесів на грошово-кредит¬ному ринку та здійснення банківсько¬го нагляду) отримує відповідну інфор¬мацію від комерційних банків, яка є ос¬новою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інфор¬мація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посеред¬ників, які, хоча й не є банками, але ви¬конують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, во¬ни впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком Ук¬раїни у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.

Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки і банківську діяльність"), не передбаче¬но надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.

Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийня¬тому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансо¬вими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього по¬ложення дало б змогу розробляти гро¬шово-кредитну статистику в повному обсязі.

Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інфор¬мації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з пе¬рехідною економікою) є питання дос¬товірності даних.

Результати вивчення причин кризо¬вих явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, да¬ють підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значен¬ня. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішньо¬го боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової сис¬тем.

Як тепер уже відомо, зазначена ви¬ще офіційна інформація країн Півден¬но-Східної Азії неадекватно відобража¬ла фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в то¬му, що керівництво цих держав не ма¬ло достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.

Ще одна нагальна проблема сто¬сується оволодіння методологіями відо¬браження похідних фінансових інстру¬ментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп), застосування яких останнім часом де¬далі більше поширюється. Потреба опа¬нування методологій обліку дерива¬тивів пов'язана з необхідністю пра¬вильного відображення фактичного стану офіційних валютних резервів дер¬жави і своєчасного прийняття заходів, спрямованих на їх розумне викори¬стання. Нині Міжнародний валютний фонд розробляє окремий розділ Керівництва з методології монетарної та банківської статистики, присвячений цьому питанню.