диференційоване інформування споживачів інформації

Починаючи з 1992 р. зі сторінок журналів поступово зникають зведення про захищення дисертації, ретроспективні бібліографічні списки, зменшується кількість бібліографічної інформації і наповнюваність рубрик. Сьогодні, у порівнянні з 1990 р., у два рази скоротилася кількість педагогічних журналів, що мають постійні бібліографічні рубрики.

Редакції науково-методичних педагогічних видань працюють для визначеної професійної аудиторії, але разом з тим не вироблена єдина концепція діяльності, не визначене місце загальпедагогічних і науково-методичних журналів у системі інформаційного забезпечення педагогів.

Найчастіше вчителя не мають відомості про реальний документ, що може бути використаний. Це наслідок комплексу невирішених проблем, у числі яких – некомпетентність вчителів.

Одна з причин незадовільного бібліографічного забезпечення професійної діяльності педагогів — нестабільність фінансування вітчизняної освіти, оскільки послуги ДІС-педагогів є платними. Та разом з тим, необхідність існування такого виду ДІС є дуже актуальним на сучасному етапі.Уточнення функцій та поліпшення координаційних процесів ДІС дозволять багатоаспектно представляти документний потік вчителю без дублювання, з найменшими фізичними і матеріальними витратами. Необхідно заповнити відсутність обласної ланки ДІС в обслуговуванні педагогів, адже видавані на місцях описи нових надходжень із певної теми, що цікавлять спеціаліста, мають ряд суттєвих переваг: оперативність, доступність, можливість враховувати інформаційні потреби окремих педагогічних колективів, надійність і т.д.

4. Iнформаційне забезпечення банківської діяльності.

Інформаційне забезпечення — один із найважливіших важелів адмініс¬трування як на мікро-, так і на макрорівні. Адже успіх будь-якої справи залежить насамперед від того, чи пра¬вильним було прийняте рішення, чи оптимальним є його виконання. А прийняти правильне рішення немож¬ливо, не володіючи необхідною інфор¬мацією.

Ось чому НБУ з перших років існу¬вання в Україні дворівневої банківської системи розпочав роботу щодо створен¬ня інформаційної системи, яка б забез¬печувала його власні потреби, пов'язані з виконанням регулюючих та наглядо¬вих функцій, а також потреби органів законодавчої і виконавчої влади держа¬ви, міжнародних фінансових орга¬нізацій, членом яких є Україна (Міжна¬родного валютного фонду. Світового банку. Європейського банку реконст¬рукції та розвитку), посольств, цент¬ральних банків інших країн, ко¬мерційних банків, фінансових уста¬нов, науково-дослідних організацій, засобів масової інформації, фізичних осіб, для яких грошово-кредитна та валютна політика НБУ, стан бан¬ківської системи країни є важливими передумовами діяльності.

Слід зауважити, що дві з чотирьох макроекономічних систем даних, які є основою прогнозування та аналізу еко¬номічного розвитку країни, а саме — грошово-кредитна і банківська стати¬стика та статистика платіжного балан¬су — розробляються, підтримуються в актуалізованому стані і розповсюджу¬ються Національним банком України. Інформація, яка базується на зазначе¬них системах даних, необхідна НБУ як центральному банку держави для розробки і здійснення грошово-кре¬дитної та валютної політики, а також для контролю за діяльністю ко¬мерційних банків.

Оскільки Україна стала на шлях по¬будови демократичного суспільства з ринковою економікою відкритого ти¬пу, створення передумов для оцінки си¬туації в країні, зіставлення її економіки з економіками інших країн світу є нині вкрай необхідним.

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУ: РЕАЛЬНИЙ СТАН

На сьогодні головним нашим здобут¬ком є створення статистики двох макроекономічних систем даних — мо¬нетарної та банківської статистики і статистики платіжного балансу. Важли¬вою передумовою цього було освоєння методології МВФ, створення націо¬нальної платіжної системи з викори¬станням передових комп'ютерних тех¬нологій та запровадження електрон¬ної пошти, що забезпечило збір та обробку необхідної фінансової і ста¬тистичної інформації.

Оскільки Україна стала членом Між¬народного валютного фонду і взяла на себе певні зобов'язання, Національ¬ний банк України, починаючи з груд¬ня 1992 року, щомісяця надає МВФ зведені балансові звіти НБУ і комерцій¬них банків, агреговані за методологією МВФ, інформацію щодо процентних ставок і валютних курсів, а з 1994 р. — також статистику платіжного балансу України.