Страхування у сільському господарстві
В Україні найризикованішим є вирощування сільськогоспо¬дарських культур і багаторічних насаджень. Актуальність страху¬вання зростає тому, що під ці культури відведено більше половини території.
В механізмі страхування сільського господарства розрізняють два поняття: шкоди і втрати.
Перші - це пошкодження чи знищення, зумовлені стихійним лихом або нещасним випадком. Коли знищення перевищують 10% вартості оцінки майна чи продукції, вони називаються надзви-чайними шкодами. Другі - це зменшення очікуваної врожайності або продуктивності через повне або часткове знищення засобів вироб¬ництва, кошти на відновлення пошкодженого майна.
Страхування виконує чотири основні функції: ризиково-роз-подільчу, попереджувальну, заощаджувальну і контрольну.Ризиково-розподільча функція виявляється у заміщені мате¬ріального збитку чи інших наслідків ризику. Але, оскільки страхова подія є випадкова і вибіркова, то при страхуванні здійснюється перерозподіл грошових коштів на користь тих, хто потерпів.
Попереджувальна функція полягає у прогнозуванні заходів, які можуть зменшити страховий ризик. Страхова організація може провести інформаційну кампанію, виявити і ліквідувати потенційну загрозу на початкових етапах.
Заощаджувальна функція полягає в тому, що за допомогою страхування можуть накопичуватися значні грошові кошти. На ринку капіталів розвинутих країн світу такі спеціалізовані небанківські фінансові інститути як страхові компанії на ринку фінансових пос¬луг з акумуляції заощаджень населення займають провідні позиції після комерційних банків за величиною активів і як постачальника позичкового капіталу.
Контрольна функція виражається у строгому контролі за домі¬нуванням і використанням коштів страхового фонду.
Існує два види страхування: обов'язкове і добровільне. Різниця між ними полягає ось у чому. При обов'язковому виді страхування держава встановлює максимальні тарифи, порядок і правила страхування, затверджує типову угоду і контролює певні вимоги. При добровільному страхуванні всі правила і тарифи встановлюють страхові компанії.
В Україні впродовж останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських госпо¬дарствах було добровільним, а у державних - обов'язковим. У біль¬шості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування у рослинництві й тваринництві.
Структура страхового ринку в сільському господарстві
Метою страхового ринку є накопичення стра¬хових ресурсів у сприятливі роки і їх вико¬ристання у несприятливі. Механізм фукнціону-вання аграрного страхового ринку розкри¬вається через такі основні поняття: страховик, страхувальник, об'єкт страхування, страхове зобов'язання, страховий випадок, страховий поліс. Головними учас¬никами страхового ринку є страховик і страхувальник. Страховик -це організація, яка проводить страхування і бере зобов'язання від-шкодувати страхові збитки через виплати страхової суми. Стра¬хувальник - це фізична чи юридична особа, яка страхує своє майно, укладаючи зі страховиком договір страхування:
Згідно з діючими в Україні умовами страховик зобов'язаний:
• познайомити страхувальника з умовами і правилами стра¬хування;
• при страховому випадку провести страхову виплату згідно зі встановленим договором і законом терміну;
• зберігати конфіденційність стану майна страхувальника;
• повідомити страхувальника про причини і нові умови пе¬реукладення договору.
Страховик має право відмовитися від страхового договору або знизити розміри страхових виплат у випадку недбалого ставлення страхувальника до свого майна.