Зміст і структура аграрної політики

Успіхи у досягненні цілей аграрної політики в основному залежать від того, наскільки успішно застосовуються економічні регулятори аграрної економіки, включаючи цінові, трудові, податкові, кредитні, бюджетні, інвестиційні і ін.

Перша умова досягнення цілей аграрної політики – земельна реформа:

-удосконалення різних форм володіння землею;

-розробка мір підвищення продуктивності землі;

-раціональний землеустрій;

-ефективне використання і зберігання земельних ресурсів.

Друга умова – розвиток ринкової інфраструктури:-забезпечення доступності інформації про стан ринків, цін, види обладнання, ресурси, товари тощо;

-розширення фірмової роздрібної торгівлі;

-формування гуртових ринків по реалізації сільськогосподарської продукції;

-формування товарних бірж сільськогосподарської сировини.

Третя умова – розширення державних мір

-формування у товаровиробника почуття господаря;

-пропонування права самостійно виробляти і реалізувати вироблену продукцію на вільному ринку чи державним організаціям по заключених контрактах

-формування 2-х джерел реалізації продукції: вільний продаж за відносно високими цінами, але з комерційним ризиком; гарантований збут за більш низькими цінами.

В ринковій економіці аграрна політика реалізується через багато чисельні її носії, які представляють різні інтереси, виконують різні завдання, володіють різною компетенцією.

Виділяють прямі носії аграрної політики і носії впливу на аграрну політику.

Прямі носії аграрної політики – це особи, інстанції, які володіють законним правом приймати аграрно-політичні рішення і здійснювати аграрно-політичні міроприємства. Сюди відносяться:

•державні законодавчі і виконавчі органи: парламент, уряд, адміністрація

•напівдержавні установи і організації (сільськогосподарські палати в ФРГ)

•(при визначених обставинах) приватні організації, об’єднання, коли у відповідності з законом їм доручено вирішувати визначені завдання.

Носії впливу на аграрну політику – організації і об’єднання, які здатні в різних формах частково впливати на процес прийняття аграрно-політичних рішень і проведення відповідних аграрно-політичних міроприємств. Сюди відносяться: