Твори художньої літератури як засіб стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів (на матеріалі преси Галичини міжвоєнної доби)

Від зимна в очах він мав сльози

Й поживи надармо шукав...”.

Вражають своєю теплотою слова хлопчика, його турбота про пташку, велике бажання допомогти їй:

“...Сумний він – знать змерз на морозї.

До того голодний мабуть,

Я булки дам пташцї небозї,

Най радість ввійде в її грудь.”.

На прикладі даного твору можемо говорити, що любов до природи породжує у молодших школярів бажання оберігати її, виховується бережливе і відповідальне ставлення до навколишнього середовища, завдяки чому у дітей виникає потреба у діяльності з охорони природи.

Зазначимо, що великий вплив на наймолодших читачів мають і художні твори, в яких автор закликає дітей оберігати рідну природу, охороняти її. Наприклад, у вірші Я.Вільшенко “Голодні птички” автор закликає:

“Дівчаточка, хлопчикиНі кришок, ні зерняток,

Зернятка вкрив сніг,Бідні всі птички,

Голодні горобчики,Бідні вже, мізерні так –

Аж падуть у ніг!Сипте їм кришки!” [6, 100].Отже, дитяча художня література природничого характеру створює умови закладати основи екологічної культури молодших школярів, формувати вміння та навички користування природними багатствами, здатність самостійно пізнавати закони природи, розуміти її значення для людини. Крім цього, любов до природи, до рідної землі може пробуджувати у дитини активного громадянина, патріота своєї Батьківщини. Так, у вірші Марійки Підгірянки “Що я люблю?” читаємо [9, 70]:

“...Люблю ту річку, що в даль плине,Бо ті груночки, ниви, ліси,

Нивку, що хлібом кормить мене,Милі для мене, повні краси.

Студню, що з неї воду несу,Бо що тут вижу, що люблю я,

Грудник, де білі вівці пасу.Се моя красна, рідна земля!”.

Як бачимо, прищеплення любові до природи, високоморального ставлення до її багатств – це питання не лише естетичного та етичного збагачення особи, але й формування громадянськості, насамперед – патріотизму.

Цікавим є те, що у пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і вірші природничого характеру, написані самими дітьми. Наприклад, “стишок”, який прислав на сторінки журналу “Наш приятель” Юзьо Гичка (учень ІІ кл.):

“Літо приходить,Сонічко ясне

Пташки співаютьСвітить і гріє

Діточки в поліА рільник оре,