Твори художньої літератури як засіб стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів (на матеріалі преси Галичини міжвоєнної доби)

Багато художніх творів у пресі Галичини ґрунтуються на різноманітних спостереженнях за природою в різні пори року: весною, влітку, восени та взимку. Так, вірш “Весна” сповнений радістю, захопленням від приходу весни, змилуванням красою природи:

“...Щебечуть пташата, співають дівчата,

Іграються маленькії діти,

Здається тихеньку пісоньку шепочуть

І цвіти, веснянії цвіти...” [6, 63].

Наведені у вірші спостереження створюють умови для усвідомлення учнями основних закономірностей природи, осмисленню її значення у житті людини. Водночас у ході спостережень молодші школярі переконуються в тому, що людина своєю господарською діяльністю здійснює великий вплив на навколишнє середовище.

Спостереження у природі сприяють також вихованню у молодших школярів любові й бережливого ставлення до неї, відчуття її краси, турботи про неї, вивченню природних явищ та об’єктів. Адже “...оглядання облаків, цвітів, пливучої води, лету птиць і руху комах належить до найбільших приємностей дитини... З усіх творів природи потягають дитину найбільше цвіти. Дитина, що дивиться на цвіти з любовю і захопленням, має вже певне естетичне приготування. В тій ціли треба плекати годівлю цвітів, бо діти з великим захопленням посвячуються тій праці...” [4, 20]. Так, у вірші “Під снігом” О.Сиротинська описує:

“Віє метелиця,Квіти торішнії

Крутиться, вертиться,Зернятка ніжнії

Котиться полем у млі.Сапали там в осени,

Килимом-габою падає, стелитьсяТож їх прикривають килими сніжнії,

Сніг по замерзлій землі.Щоб не померзли вони” [6, 32].

Отже, розкриваючи красу і велич рідної природи, художні твори виховують дітей, здатних цінувати та оберігати її. Вони сприяють збагаченню духовного світу підростаючого покоління, допомагають прищеплювати риси людяності, заохочують творити добро.У пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і твори повчального характеру, які спрямовані на формування бережливого і відповідального ставлення до природи. Так, в оповіданні “Недобрий Івась” [6, 158] автор розповідає про хлопчика, який “...мучив комахи та звірята: ловив мухи та хрущики та обдирав їм крилці, гонив за курми, гусьми, качками та бив їх батіжками...”. Провчив хлопчика лошак, якого Івась “шарпнув за хвіст”, а “лошак розсердився і вдарив Івася копитом в ногу...”. Як бачимо, автор закликає дітей не завдавати шкоди тваринам і на прикладі недоброго Івася показує, що хлопчик зрозумів це тоді, коли йому було боляче, коли він лежав у ліжку і “пив гіркий лік”. Саме “від того часу Івась не мучив більше ні звірят ні комах.”. Цим самим автор вказує на те, що треба бережливо ставитись до природи, зокрема до тварин, оберігати їх, а не завдавати болю, а тим більше знищувати.

На сторінках журналу “Світ дитини” знаходимо і байку для наймолодших читачів “Старець і діти” [9, 156]:

“Раз хлопчики, сїльські пустії

Воробчика зловили,

На нитку присилили

І нуж показувати штуки з ним свої...”.