Твори художньої літератури як засіб стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів (на матеріалі преси Галичини міжвоєнної доби)

Автор вказує на жорстокість дітей, незнання ними того, яку користь приносить пташка, нерозуміння того, що вони причиняють їй біль. Однак, продовжуючи читати, дізнаємось про те, що дорогою ішов старець, який, побачивши жорстокість хлопців, купив у них пташку, а тоді випустив її на волю. Цей вчинок старшого чоловіка і його звернення до дітей стали прикладом чуттєвої поведінки для учнів. Це передано наступними словами:

“...Стидились хлопцї і було їм в серцю важко,

Бо так старець їм ще сказав:

Не треба пташцї завдавати болю,

Бо й пташка любить волю”.

Ці останні рядки вже своєю мудрістю, неповторністю закладають підвалини бережливого, дбайливого ставлення до природи, породжують неприйняття психології насильства над нею.

Для формування моральних якостей особистості важливе значення має виховання у молодших школярів дієвої любові до природи, що підтверджується корисними справами, піклуванням про охорону природу. Адже “дитина, що пізнає рідну природу..., повинна – керована шляхетною любов’ю – плекати в своїм серці й розумі бажання праці над піднесенням культури рідного краю...” [7, 21]. Важливим в цьому сенсі є, наприклад, вірш Р.Завадович “Ранішні пташки” [9, 299]:

“Ще далеко до ранніх зорінь,Ах, добридень, цвірінькало мій,

Ще хатинка окутана сном,Ти не спиш, хоч і ранній це час?..

А в садку щось тихенько: цвірінь,..Тож прийми, мій ти друже, привіт

Мов “добридень” мені під вікном.За солодкий твій досвітний спів!...”

Саме в таких художніх творах, автор знаходить слова, які переконують дітей в тому, що любов до природи, до всього прекрасного на Землі починається з любові до пташки, квіточки, деревця та ін.

Твори художньої літератури природничого спрямування, які знаходимо у пресі Галичини міжвоєнного періоду є цікавими і доступними для молодших школярів. І тут важливі не стільки наукові факти чи узагальнення, скільки ті думки й почуття, які можуть виникнути у читачів, їх морально-естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Таким є, наприклад, вірш С.Калинець “Мій садочок”:

“...Пташки пісні щебочуть,Верби буйно розвились,

Сад розвеселяють,Скрізь кругом садочку,

Майські хрущики гудутьВиглядає мій сад мов

Пчоли мід збирають...Дівчина в віночку...” [6, 77].

На сторінках журналів “Світ дитини” і “Наш приятель” знаходимо і твори, автори яких змальовують не тільки любов дітей до природи, але й їх турботу про неї, бажання зберегти її. Так, у вірші “Хлопчина і воробець” читаємо [9, 3]:

“В зимі у великі морози

Воробчик під хату сїдав,