Рима. Види рим. Способи римування

колихати — коло хати; на камені — важка мені;

омонімічні — це такі рими, в яких римуються омоніми:

«діти, діти, де ж вас діти?» — народний каламбур;

 

г) залежно від місця у рядку рими бувають:

прикінцеві — римуються останні слова рядка:

«Густа, медова теплотa — високі налива житa»

(М. Рильський);

внутрішні — римуються будь-які слова в рядку:

«Все йде, все минає, і краю немає...»

(Т. Шевченко);

д) залежно від того, які частини мови римуються, розрізняються рими граматичні (одногрупні) — римуються слова, що належать до однієї частини мови, які діляться на підвиди:

— іменникові (хaти — палaти, грач — помагaч);

— прикметникові (чUрний — мотUрний, багaтий — пихaтий);

— дієслівні (пuше — колuше, почувaти — ночувaти).

Граматичні (одногрупні) рими вважаються іноді одноманітними і малоефектними. Більшу силу, загостреність, багатше звучання мають неграматичні рими, що утворюються співзвучністю слів, які належали до різних частин мови (годувaти — гордувaтий, крщчі — ревyчий, пyть — ідyть).

Наприклад:

Ніч холодною рукою, там, за даллю голубUю,

розгорнула наді мною зір невидані світu,

і дорогою ясною кличе, манить за собUю,

щоб нервовою ходою міг за нею я пітu...

(В. Сосюра. «Ніч»).

 

Тут різногрупна (неграматична) рима. Заримовано: голубUю (прикметник) із собUю (займенник), а світu (іменник у множині) з пітu (дієслово). Головна перевага цієї рими в тому, що вона досить свіжа й змістовна.