Рима. Види рим. Способи римування

Копито сніг примерзлий б’є,

Луною дзенькіт оддає.

Безлюддя й пустка навкруги.

Кошлаті гачарі. Сніги.

(М. Бажан. «Гонець»).

Цей чотиристопний ямб з чоловічими римами звучить і уривчасто падає, як удар меча, що вражає свою жертву. Пружність, енерґія і звучне одноманітне падіння його надзвичайно гармонує з зосередженим почуттям, незламною силою могутньої натури й трагічним становищем героя твору.

Парокситонною (жіночою) називається така рима, в якій наголос на передостанньом складі (бyду — забyде). Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості.

Наприклад:

 

Тихий сон на горах хUдить,

За рученьку щастя вUдить.

І шумлять ліси вже тuхше,

Сон мені квітки колuше.

Спіть, мої дзвіночки сuні,

Дикі рожі в полонuні!

(О. Маковей. «Сон»).

 

Дактилічною називається така рима, в якій наголос падає на третій від кінця склад (вiченьки — нiченьки). Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру, ще в більшій мірі відчувається співучість вірша. Наприклад:

 

Гори багрянцем кривавим спалaхнули,

З промінням сонця західним прощaючись,

Так моє серце жалем загорiлося,

З милим, коханим моїм розлучaючись.