Рима. Види рим. Способи римування

2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:

а) за повнотою суголось:

точною називається така рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: несiть — ідiть, зeрня — тeрня, прирUдний — нарUдний. Точна рима, що її творять п’ять, шість і більше фонем (сyджений — огyджений, стрaчених — небaчених), називається ще глибокою;

неточною (приблизною) називається така рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні, від наголошеного голосного звука:

хвuлі — долuні, прилітaють — складaю,

ожерeдами — всерeдину.

Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом:

красuва — невгасuма, сідaє — куняє,

наскрiзь — побuйсь.

І навпаки, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така рима називається консонансом:

рyнами — ворyнами, кадр — кедр,

москiт — мускaт, рUків — рукaв.

 

б) Залежно від числа складів, що повністю збігаються, розрізняють рими:

багаті — збігаються звуки не тільки клаузули, а такожі ті, що перед нею (садівнЬцтво — будівнuцтво, корUна — ворUна, кільцe — сільцe, красa — росa, веслU — понеслU). Збільшення кількості повторюваних звуків посилює співзвуччя;

бідною називається чоловіча рима з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні:

сівбa — боротьбa, крупa — совa, менe — тебe — себe,

люблю — молю — мою;

в) залежно від кількості слів, що римуються, розрізняють рими:

прості — це такі рими, які складаються з двох слів:

грUші — хорUші, рyки — крyки;

складні — це такі рими, які виникають із взаємодії двох-трьох слів:

сонце — сон це; колисці — колись ці;