Богдан Бастюк. Творчість

На такі рядки треба вибороти право. І коли поет пише про такі речі, котрі добре знає, це завжди захоплює і викликає повагу. Адже справжня поезія починається саме там, де поетові є що сказати, де почуття і думки нероздільні і народжені, так би мовити, практичним досвідом.

Пишучи про рідну землю, поет не може обминути її історії, не згадати про ті невигойні рани, які залишила війна:

Пам’ять у всіх єдина

І довго, на сотні літ,

Зволоженими очима

Дивиться нам услід.

Одначе ретроспекції Б.Бастюка на воєнну тематику не можна віднести до кращих творів збірки “Вдома”, бо в них ще відчувається те характерне для “підсовітської поезії” зміщення акцентів і ретушування правди. Як от, скажімо, у вірші “Червона околиця”:

Усе, що маю доброго в душі,

Чим дорожу у будень і при святі,

З дзвінкого проросло “товариші”

В далекому тепер тридцять дев’ятім.

Але такі рядки були не більше як данина жорсткій цензурі і вдумливими читачами сприймалися, за висловом Є.Маланюка, “як пиття кумису у ханському наметі ХІІ століття”.

Чергова збірка лірики “Трава у профіль” вийшла друком у львівському “Каменярі”, і кожен, хто візьме її в руки, одразу вона йому запахне хлібом. І отим свіжоспеченим, який мати виймає з печі, і отим половіючим підспекотним сонцем, на безкрайній ниві. І згодом, чим більше будемо вчитуватись у неї, тим зриміше викристалізовуватиметься в уяві картина: блакитне небо, золотий лан і срібний спів жайворонка у височині. І хоча у книжці віршів на хліборобську тематику не так уже й багато, але усі вони такі місткі і незглибимі за змістом, що неможливо не відчути їх домінанту. Автор і сам зізнається:Була б дрібніша змістом і не повна

Сьогодні біографія моя,

Якби ріллі не грали круто жовна

В подільських відвойованих краях.

Якби услід за зимами й літами

Із пам’яттю моєю за одно

Не линуло ланке за сошниками

У глиб землі, трасуюче зерно...

Досить побіжного погляду, щоб пересвідчитися, що все життя поета тісно пов’язане з нелегкою хліборобською працею, яка стала для нього не подвигом, а “боргом, спокутою і совістю”, і він назавжди кровно споріднений з отією найщедрішою в світі землею, де “обрій впівнеба” і на якій “тисячі вабливих доріг”.