Богдан Бастюк. Творчість
Богдан Бастюк. Творчість
Перша поетична збірка, якою Богдан Бастюк увійшов в літературу, вийшла друком 1978 року у видавництві “Радянський письменник”. На той час авторові виповнилося 27 років і можна було б назвати цей дебют поета пізнім. Але не треба забувати, що за часів радянської системи автор мусів вистояти у видавничих чергах щонайменше п’ять років. Богдан Бастюк відчув потребу висповідатися ще в зовсім юному віці і його перші поезії були опубліковані в обласній періодиці, коли автор ще навчався у Львівському сільськогосподарському інституті. Вони одразу ж привернули до себе увагу тих, хто закоханий у художнє слово і вміє тонко відчувати його неперебутню красу. Часто з перших кроків можна визначити увесь подальший шлях поета, і ті, хто повірив у щирість і задушевність поетового слова, підтримав його на старті, не помилилися.
Збірка “Коріння” (так називалася дебютна книжка) засвідчила, що в літературу прийшов поет із своїм неповторним голосом і тематикою. І хоча обсягом ця книжечка була вельми вутлою (39 ст.), з неї повіяло чимось хвилюючим і щемливим. На її з’яву одразу ж відгукнувся у періодиці Олександр Астаф’єв рецензією “В людиноднях – твоя людиномить” (“Жовтень”, №6, 1980). Та й весь півторатисячний наклад збірки був розкуплений у книгарнях України і сьогодні цю збірочку можна знайти хіба що в бібліотеках.
Друга збірка – “Вдома” – з’явилася друком у тому ж видавництві через довгих одинадцять років. Час, що відділяв дебют від нової книги, не пройшов для поета даремно. Якісний стрибок був настільки потужний, що книгу сприйняли як зрілу річ цілком сформованої особистості. Вже перші поезії засвідчили, що витоки цієї поезії ідуть від народного мелосу, від тих пісень, що супроводжують нас усе життя, до яких людина звертається у хвилини радості і туги.
Творчості Б.Бастюка наче не торкнулися такі спокусливі новомодні віяння як структуралізм та авангардизм, котрі на той час буквально затопили українські видання. У його віршах не було ні туманних конвекційних алегорій, ні нагромадження хитромудрих екзотеричних метафор, які фетишували “вісімдесятники”.
Поезія Б.Бастюка проста і щира, ненав’язливо задушевна, істина тут мовиться притишеним голосом:
Життя – жнива в своїй найпершій суті,
Пісочком стануть скельні стрімчаки,
А учорашнє, нинішнє, майбутнє –
Немов коріння, стебла, корінці...
Характерно, що автор ніде не вип’ячує свою версифікаційну майстерність, хоча досить вправно володіє багатим арсеналом стильових засобів. За творчою манерою письма, вірністю мові неускладненій і світлій поет споріднений з такими митцями як Леонід Талалай, Павло Гірник, Микола Тимчак, Михайло Левицький... Одразу впадає у вічі й те, що збірка “Вдома” написана людиною, яка назавжди обрала село своєю поетичною батьківщиною, тому що безмежно закохана в його незмінні і нові атрибути. Про це свідчать уже самі назви віршів: “Історія села”, “Поле”, “Токи”, “Загінка”, “Рідні вулиці села” тощо. Іншими словами кажучи, Б.Бастюк – сільський поет, бо, власне, яку тему б він не порушував, які животрепетні проблеми буття не зачіпав, неодмінно повертає до галицького села, його щоденних клопотів і турбот. Недарма ліричний герой робить таке промовисте зізнання:
Я в поля у привільному полоні,
Я перед ним не був ні в тих, ні в сих.
Бо знаю на його крутій долоні
Найменшу крихту сколень крем’яних.