Тигролови чи Людолови? Тоталітарна система як вона є (за творчістю Івана Багряного
У 1948 р. Іван Багряний заснував Українську революційну демократичну партію (УРДП), газету «Українські вісті» і багато років був її редактором. Він був також обраний головою Української Національної Ради, пізніше — віце-президентом Української Народної Республіки у вигнанні. У той час Багряний надрукував багато статей політичного змісту, спрямованих, звісно, на розробку стратегії та тактики боротьби з комуністичною системою за «демократичну, незалежну українську державу»
У літературній творчості Івана Багряного 1940-х pp. відбувся остаточний перехід до белетристичної й драматичної прози. І першим на цьому шляху став роман «Тигролови».
Історія написання «Тигроловів» бере початок із 1933 p., коли Івана Багряного було засуджено на п'ять років заслання й вивезено на Далекий Схід. Спочатку був «висланцем» (йому заборонили протягом трьох років проживати в Україні), потім понад два роки — каторжанином БАМЛАГу (табір Байкало-Амурської магістралі). У 1942—1943 pp. автор опинився на Західній Україні для налагодження зв'язків із українським підпіллям. З початком полювання гестапівців на активістів українського резистансу Івану Багряному довелося законспірувати своє перебування в ареалі дій УПА. Знайшлася квартира, що була поза підозрою німецької влади. І в ній, майже не виходячи на прогулянки, письменник написав свій перший роман.
Цілодобова праця, лише кілька годин сну — і через два тижні роман було закінчено. Робота захоплювала Багряного: «Мені нічого не треба було вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив як свою другу: батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником. Я люблю її людей. Я люблю її тварин, її зоофауну, орнітофауну, її флору — рослинний прекрасний світ (що тепер, в уяві моїй, був прекрасний особливо). Я знав ту фауну й флору, її географію, як, може, жоден професор, бо я ту географію пройшов власними ногами, а флору й фауну помацав не тільки власними очима, а й власними руками... Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».
У 1944 р. у Львові в Літературно-мистецькому клубі Багряний виступав із доповіддю «Україна біля Тихого океану», у якій поділився своїми враженнями про життя українців на Далекому Сході, зокрема в Зеленому Клині, де він кілька років перебував на засланні. Висловлював жаль, що жоден вид мистецтва художньо не досліджував, «не сказав досі слова правди про їхнє життя й боротьбу проти суворої природи за освоєння земель та національні проблеми тих наших людей...»
На перший погляд, «Тигроловів» можна вважати соціально-побутовим романом про мисливців в Уссурійській тайзі. Проте в основу його було покладено враження письменника від перебування в таборах ДСК (Далекосхідного краю). Тому привертає увагу політичний бік «Тигроловів», ідеологічний конфлікт — зав'язка роману, що бере початок із. радянської молодості Багряного — між людською одиницею та тоталітарною системою.
Сюжетна канва роману побудована на полюванні майора НКВС Медвина — новітнього «тигролова», за гордим, не прирученим тоталітарною системою молодим «тигром» з України, який у тайзі знайшов земляків, друзів, кохання... Зовнішня побудова твору чітка й симетрична, сприяє панорамному розгортанню бою між добром і злом. Роман складається з двох частин по шість розділів, кожен з яких має заголовок і є окремим оповіданням.Головний герой роману Григорій Многогрішний — нащадок українського гетьмана Дем'яна Многогрішного — «юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор... Суджений на 25 років...» Такий портрет Григорія змальовано в телеграмі-блискавці, що полетіла по всіх прикордонних заставах після його втечі з поїзда — «велетенського двоокого циклопа», який мчав у своїх шістдесятьох рудих домовинах в'язнів з України на Колиму. На кожній зупинці майор Медвин перевіряв присутність Григорія серед в'язнів. Та не підкорився гетьманський нащадок, не змирився зі своїм становищем. Вирізавши у вагоні отвір, він вистрибує з черева страшного дракона й опиняється на волі. Своїм відчайдушним учинком Григорій вселяє в душі в'язнів упевненість у перемозі над світом пітьми, засвідчує, що навіть приречена на смерть людяна нездоланна, коли вона сповідує високу духовність і над усе цінує людську гідність.
У тайзі Григорій знаходить тепло, затишок і кохання в родині полтавських переселенців Сірків. Добрий душею старий Сірко, його лагідна дружина, щира в коханні Наталка відігріли зболене серце й поранену душу колишнього в'язня, повернули його до життя. Однак Григорій знав, що Медвин не залишить його в спокої, буде шукати й у тайзі. Так і сталося. При першій нагоді Григорій поквитався зі своїм кривдником. І не тільки зі своїм. Такі дракони, як Медвин та їх поплічники, нищили мільйони людей, гідно представляючи систему сталінського терору.
Диким і нескореним звіром вгадається Медвину Григорій Многогрішний. І в той час, як вірнопідданий звір радянської системи з усіх сил намагається вполювати такого «цінного екземпляра», Многогрішний, полюючи на тигрів, складає план іншого полювання — битви із системою. На вузькій стежині відбувається двобій Медвина та Григорія, війна світів — національного космосу українця й тоталітарного радянського. Розв'язання конфлікту дозволяє збагнути, хто звір у цьому творі насправді.