Роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» – перлина української літератури XX ст
Серед великої когорти українських письменників-класиків знайдеться небагато тих, чиї твори ще за життя авторів стали зразками національної класики. Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко відразу після виходу у світ набув широкої популярності серед читачів, він став, за словами відомого літературознавця Г. Клочека, «перлиною української літератури XX ст.», однією з найчарівніших прикрас сучасної української та світової літератури.
«Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки у пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко», — писав наприкінці 1980 р. літературознавець Павло Охріменко. Але, як ми вже знаємо, насправді історія цього твору розпочиналася не так легко й радісно. Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше як років на шість... Лише після спеціальної ухвали Президії правління Спілки письменників України твір був випущений у 1979 р. «Радянським письменником». І доля його справді виявилася мало не фантастичною. Уписаний у контекст історичних подій, він близький і нашому сьогоденню. Як усі вічні, непроминальні речі, «Маруся Чурай» глибоко вражає нас, хоча за останнє десятиліття через відкриті шлюзи в Україну ринула маса якісної літератури — і своєї (колись забороненої), і чужої. А тоді, у 1979 p., коли роман прорвався до читача, реакція виявилася швидкою й бурхливою. За кілька днів восьмитисячний тираж був розпроданий.
Першим схвильованою статтею відгукнувся на «Марусю Чурай» Микола Бажай, котрий з притаманною йому культурою мислення, з розважливістю людини, озброєної величезним життєвим і естетичним досвідом, із молодечим запалом водночас привітав автора й читача з народженням небуденного літературного явища.
Роман цей — історичний, тобто в ньому розповідається про далекі часи, коли люди, їх побут, звичаї, особливості мислення, навколишнє середовище, у якому вони жили, (тобто села, міста та й уся природа) суттєво відрізнялися від того, що бачимо в наші дні.
За своєю суттю роман є глибоко національним. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну XVII сі. Вона відкрила її для себе, а потім, працюючи над романом, відкрила її й для нас — і це був безцінний дарунок видатного митця.
За своєю проблематичністю роман належить до кращих зразків світової літератури. Серед порушених проблем у творі — питання свідомо мислячих людей і бездумного натовпу, межі між ними; питання суті людської шляхетності, у чому вона полягає; тривожне питання про те, «кому належатиме майбутнє, якщо життя таке несправедливе до гарних людей»; протиставлення любові та зради, що лежить як в основі окремого людського життя, так і в самій історії держави.
За жанром «Маруся Чурай» — історичний роман у віршах. Це одна з надзвичайно рідкісних форм епічної та ліро-епічної поезії, специфіка якої полягає в тому, що автор повинен дотримуватися вимог роману як великого розповідального жанру й водночас — особливостей поезії: віршованого ритму, розміру, поетичних тропів і т. ін. В українській літературі роман Ліни Костенко займає найвищий щабель цього рідкісного жанру. Поетична майстерність Ліни Костенко довершена. І ця довершеність стосується всіх складових поетики твору — його мови, композиції, ритміки, прийомів характеротворення.
Композиція твору струнка: роман складається з дев'яти розділів, розвиток подій — лінійний, з ретроспекцією (спогади Марусі). Як влучно зауважив Микола Ільницький, «Ліна Костенко довела, що традиційна форма послідовного розгортання подій таїть у собі невичерпні можливості художньої типізації і філософської глибини». Кожен наступний фрагмент твору стає живим органічним доповненням великого полотна й водночас не руйнує цілісності. Кожна деталь має незаперечну смислову доцільність.
Перший розділ, у якому йдеться про суд над Чураївною, зразу ж уводить нас у змістову суть роману, знайомить майже з усіма персонажами, які діятимуть у творі. У цьому розділі започатковані головні сюжетні та смислові лінії й починається досить активне розкриття характерів персонажів, яке продовжиться в наступних розділах.
Головне завдання другого розділу «Полтавський полк виходить на зорі» — у створенні важливого для роману художнього враження українського народу, який воює за свою волю. Мотив зображення полтавського полку, який вирушає в похід, є наскрізним у романі — це свого роду постійний смисловий мотив. Він вирішений надзвичайно тонко — немовби на музичному рівні — і є одним із прихованих чинників цілісності твору.Центральний розділ роману «Сповідь» поданий у формі спогадів («внутрішніх монологів», «потоку свідомості», «потоку почуттів») і несе основне навантаження в розкритті образу головної героїні твору. Зі спогадів Марусі Чурай ми дізнаємось про історію її нещасливого кохання, що подана на досить широкому соціально-побутовому й етнографічному тлі полтавського життя XVII ст.