Огляд віршів П.Тичини і М.Рильського, що вивчаються у початковій школі, їх виховне значення

Мамочко, люблю. Я пісню

про зозулю і про гай, -

я прошу тебе, не, люба,

Леонтовича співай!

Ти ж мені про нього вчора

ой же, як розповіла!

про калину про пташину,

що у лузі розцвіла...

У підручнику 4(3) класі учні вивчають такі вірші поета – “Зима”, “Навшпиньках вечір підійшов”. У цих віршах автор малює картини рідної землі в сприйманні поета, закоханого у природу. В шумі води, у шелесті листя. У пташиному співі, у сонячних променя витончений музичний слух поета ловить то звуки арфи, кларнету, то голос флейти, скрипки. Природа звучить, як багатоголосий хор. Як оркестр. “і звучить земля. як орган”.

Навшпиньках підійшов вечір –

Засвітив зорі.

Послав на травах тумани

І, на уста поклавши палець, ліг.

У поезіях П.Тичини милується поетичністю дитячого світосприйняття, своєрідністю, безпосередністю мовлення, свіжістю і гостротою вражень. І в інших своїх творах поет розвиває внутрішній світ дитини, знаходить в ньому багато прекрасного.

У 1 класі учні вивчають такі вірші П.Тичини: “Добридень тобі, Україно моя!”, “Де не глянь – колиски”. У цих поезіях поет милується красою України її “золотими-срібними колосками”.

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка,

Хвилюють, мають, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

Поета переповнюють почуття любові до “своєї України”, він вітається із ще одним днем, який настав у його рідній батьківщині. Він використовує влучні епітети “струмок –мов стрічечка”, “метелик – мов свічечка”.

Виховне значення віршів М.П. Гиньського.

Він говорив, що любить, коли в домі є діти і коли вони сміються. Адже дитячий сміх – символ щастя і радості. Любов до дітей виніс поет з власного дитинства.