Письменники нашого краю: Марія Футор (Івано-Франківськ)

Яка краса! І я до днини

Тебе уже не відпущу.

А дощ вистукує по хаті

І вже по ринві дзюркотить.

Музики – хмари пелехаті.

Враз зупинилися на мить.

У неї розширене коло тем і літературних прийомів. Людські стосунки і почуття, морально-етичне і загальнолюдське, душевні поривання і замрії проходять через авторське “я”. І у всьому – чистота і святість.Нитка, яка єднає дітей і батьків, повинна бути світлою і мудрою: від добра – до добра, від любові світу – до любові дитини. Людська пам’ять – найдовша. Як ми поставимось до батьківських святинь, так поставляться до нас.

У книзі все звичне і тематичність, і змістова канва, і зображувальні засоби... Часто авторка віддається народній мовній стихії, використовує місцеві словесні варіанти.

Все то йде від народного, пісенного, Шевченкового:

Вечоріє, вечоріє –

Сонце за горою.

Коло броду тиху воду

Гладить ніч рукою.

Потемніли сині гори,

Сонце заховалось...

Тихий шепіт, наче морем,

Крони ся гойдали.

У 1998 р. була видана друга книжка Марії Фуштор, що називається “Мамина криниця.” Ця книжка посвячена донькам:

“Моїм юним донечкам

Світлані та Оксані з посвятою.

Хай криниця маминої

Любові ніколи для вас не зміліє.”

З маминої криниці поетеса черпає найніжніші почуття до рідної землі і своїх щедрих краян.