Письменники нашого краю: Марія Футор (Івано-Франківськ)

Серед тисяч доріг є такі, що найбільше

тривожать.

Серед тисяч людей – найщиріших таки

я знайшла.

Я подяку несу. Поможи їм у творчості

Боже.

Бо таки то талант, коли серце в

роботі співа.

Марія Фуштор.

Є багато мальовничих куточків, неповторних краєвидів і дивних принад на нашій покутські землі. І нема ніде миліш, скільки б не шукав землиці, ніж та, де босими ногами протоптана стежина до воріт. Де падає тобі до ніг, до рук пухнастий, такий чарівний тополиний цвіт.

“І лишень тут старенька вишня пахне літом.

Й витьохкують кохання солов’ї.

Тут, як ніде, гойдає трави ніжно вітер

А в ячменях волошки голубі

Там у садку за хатою криниця,

А в ній вода цілюща і жива.

І пахне м’ята, як життя живиця,

Що спогадами в серці ожива.”

А тополі, тополі... Як і двадцять літ назад, заворожують своєю стриманою музикою зеленого листу. Стоять у зажурі і чекають, чекають... і шелестять, розказуючи всім далеку і таку близьку історію одного життя. Життя Марії Фуштор 26 червня 1966 року в с. Ганьківці, Снятинського району, Івано-Франківської області. В ранні роки помер батько, тому сім’ї довелось тяжко. Крім Марії було ще чотири брати, і всі вони залишились на маминих руках. Серед усіх п’ятьох вона була середущою, старший брат Василь – інвалід першої групи з народження, менший брат Микола, та найменші брати – близнюки, яким виповнилось лише два роки, в той час коли помер батько. Навчалася в ганьківській середній школі. Одними з найулюбленіших педагогів у шкільні роки були вчителі-філологи Дмитро Васильович Довганюк та Ольга Іванівна Франчук, які прищепили її любов до мови, до поезії і багато допомогли у написанні віршів. Залишатись собою – то, певно, і є крапкою відліку на самому початку життя, на котру хотілося б обіпертися. Але кожній людині завжди хотілося хоч трохи бути схожою на когось. Марія Фуштор не виняток. Ще з перших років навчання вона захопилась читанням книжок. Облюбувала новели В.Стефаника, багато разів перечитувала Лесю Українку, Т.Шевченка, а також любила читати С.Єсеніна, О.Пушкіна, Л.Толстого. переживаючи з шевченковими героями, вона пізнавала світ їх очима. Їх долі ставали її, їх жалі – її жалями. Переживаючи, вона раділа з того, що серце ніжне і чутливе дісталося саме їй. Після школи навчалася в Благовєщенському сільськогосподарському технікумі, який закінчила з відзнакою. Всі ці роки не переставала писати вірші.