Письменники нашого краю: Марія Футор (Івано-Франківськ)
Заміжня. Має двох доньок Світлану та Оксану. Менша донька Світлана також має талант до написання віршів, які друкувалися в районній газеті “Голос Покуття”.
Перед тим як друкуватися Марія Фуштор брала активну участь у різних літературних вечорах на яких демонструвала свій талант ширшій аудиторії. На літературному вечорі у Зібранівській школі я була присутня. Марія читала вірші. Було таке враження, що до шкільної світлиці прибули пахощі поля, материнська ласка... Слова були духмяні, мов бузок. Зворушила щирість і ніжність авторки. І у розмові до рідної неньки, і у збереженні отчого краю. Все писане йшло з щедрої глибини душі.
У 1994 р. вийшла друком її перша книжка – “Заспівайте мені, моя мамо.” Це збірка поезій. Друку книжки посприяли Яків Маміствалов, художник Емануїл Храпко, Володимир Карий та Мирослав Попадюк. Він є редактором газети “Голос Покуття”, якому спочатку і занесла Марія Фуштор свій літературний надбанок. “Перечитував і проймався повагою до поетеси. Бо слово її, виплекане на вітцівській землі, там десь з краєчку Покутського краю, простою жінкою-селянкою, було чисте як ранкова роса, і цілюще, як джерельні краплини... Воно хвилювало, робило людей кращими, добрішими і чуйнішими.”
Весна надворі, і усе цвіте,
І молодіють зранені життям...
Лише би лишилось в людях щось святе –
За ті хвилини я усе віддам.
Свою працю Марія дарує рідній ненці, якої вже нема. “Молитва матері” – заспів книги:
О, мамо, мамо! Квіти відцвітають,
І сива осінь дивиться в вікно...
Для вас я, мамо, ці рядки складаю,
Та вам їх не почути все одно.
Людська доброта осяває всю книгу поетеси. Марія засвідчує свою любов до рідної матері, матері-землі, матері-України. Мати і Україна – два нероздільні поняття, що домінують у книзі. І велика любов до них, до людей – ще одне визначальне в Маріїному слові.
Рідний краю! Моя україно!
Незрівнянна у щедрій красі! –
Ти велична, ти вільна, єдина,
А ми діти до згину твої.
Її поезіям притаманна напруга, динаміка думки, які межують з мужньою громадянськістю, моральною чистотою, глибокою пристрастю.
Жіночим ліризмом і ніжністю пройнятий третій розділ книги “Квіти надії”.
Присядь зі мною на хвилину,
Послухай музику дощу...