Епос і література України 18 століття

Другий автор є св. Іоасаф Горленко, Білгородський єпископ, автор своєрідного епосу «Брань чесних седми добродітелей з седми гріхами смертними» (1737). Це поема з вступом та епілогом у восьми піснях (коло 1000 віршів). Поема писана різними розмірами церковнослов’янською мовою з помітними елементами української лексики (ланцужок, побожность, дошкулять, корогов, обмеження, втікати тощо), але, поскільки св. Іоасаф подає символічні картини битв, зустрічаємо тут і модерну військову лексику (батальйон, шлем, армата і т. д.). Ось приклад із символічної картини битви:

«Начата же строїтись так: з войском од востока

ста Добродітель вельми мужеством висока,

а вразі од запада зіло многолюдні,

обаче малодушні і ко брані трудні».

Доброчинець тримає промову до своїх воїнів:

«Вождь любви, огнь любовний

вержи в обоз той гріховний.

Ти, поснику, легкий вою,

візми кротость зо собою.

Ударіте і спаліте,

врага в пелел обратіте!

Бог з вами, кріпкий в брані,

се вам хрест в зашиту данній.

Во Бозі возмагайте,

врага побіждайте!»

Багато мотивів і епізодів є варіантами військових оповідань. Поруч із цим — традиційна символіка релігійної літератури: хрест — «удица», на яку Бог вловив диявола, тощо; крім того, типово барокові метафори — напр., духовні «капельмейстри» військової музики. В текст уставлено листи (лист доброчинців до Бога, лист Христа, писаний Іоаном Богословом і т. д.). Крім «доброчинців» та гріхів, виступають і інші персоніфіковані поняття (Молитва тощо). Весь розвиток дії пов’язаний з святами протягом року. Св. Іоасаф, що за свідченням Сковороди був аматором української народної пісні, з фольклору в своїй поемі не скористався.

4. Та українська поетика, розуміється, звертала увагу на епос: епос — одна з основних форм барокової поезії. Але читали епічні твори античності та західного бароко на Україні в латинських ориґіналах. Маємо, одначе, спроби перекладу уривків, мабуть, як зразків при навчанні. Ось як Сковорода передає епічні широкі порівняння з «Енеїди»: один з троянців натрапляє несподівано на ворогів:

«Остовбів і пірвався вдруг назад c словами,

Так как хто між тернієм невзначай ногами