Ліна Костенко (Народилася в 1930 році)

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Поетична зоря Ліни Костенко разом з творами Дмитра Пав-личка освітила дорогу в літературу цілій когорті молодих та­лантів, які відтоді прибрали наймення шістдесятників.

Уже перші книжки Ліни Костенко засвідчили: на небосхилі української поезії спалахнув дужий талант. Голос її — чистий і щирий — ось уже кілька десятиліть тримає читацький загал в напруженому чеканні нових поезій, драматичних поем, рома­нів у віршах.

Роки жорстоких утисків позаду.

Попереду золотом виграє на сонці плідна нива творчості на щастя й добро суверенного українського народу.

«ГАРМОНІЯ КРІЗЬ ТУГУ ДИСОНАНСІВ»

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси — висо­коосвічені порядні люди — учителювали. Батько знав двана­дцять мов, був тямущим у всіх навчальних предметах і викладав їх у школі. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань у роки сталінщини. Батько був репресований, десять років поне­вірявся в жахливих єжовсько-беріївських концтаборах.

Раннє дитинство Ліни минало «над берегами вічної ріки» — понад Дніпром, Коли дівчинці минуло 6 років, родина перебра­лась до Києва, Тут донька закінчила середню школу, навчалася в педагогічному інституті. В 1952 р. вступила до Московського літературного інституту, який закінчила з відзнакою (1956).

Літературний хист у дівчини пробудився рано — друкувати свої вірші Ліна Костенко почала десь із шістнадцяти літ. Перша її збірка «Проміння землі» була опублікована в 1957 p., друга

«Вітрила» — в наступному 1958 і третя «Мандрівки серця» побачила світ у 1961 роді.

Уже в перших книжках Ліна Костенко постала перед чита­чами поетом чесним і безкомпромісним, мислячим і самобутнім. Читачі й критика сприйняли її твори прихильно. Всі перекона­лися, що в українську поезію прийшов справжній майстер слова.

Устами Кобзаря Ліна Костенко звертається до «співців краси земної», сучасних поетів, з проханням «гартувати... голоси» «не пустослів'ям, пишним та барвистим.., а заспівом в дорозі нелегкій», бо

... на цій планеті, ще не було епохи для поетів,

відколи сотворив її пан Бог, але були поети для епох!

У поемі «Мандрівки серця» чітко простежується одна з при­таманних Ліні Костенко рис її письменницького почерку, а саме простота, яка дуже схожа на мистецьку віртуозність. Саме про цю простоту, яка йде від Шевченка, Франка, Лесі Українки (додамо: Олександра Олеся, Сосюри, Рильського) писав молодий поет Василь Симоненко у своїй рецензії на збірку «Мандрівки серця» Ліни Костенко. Уже назва її «Краса без красивостей» багато про що говорить:

«Третя книга Ліни Костенко на диво рівна. Тут немає слаб­ких віршів. Є прекрасні і хороші поезії. Найслабші з них могли б стати окрасою багатьох поетичних збірок. Це насамперед свід­чить.,, про те, що вона (Ліна Костенко) вимоглива художниця, що друкує... сьогодні тільки те, що вважає довершеним».