Новаторство Драматургії Чехова
Так само як Чехов змінив поняття "діюча особа ", вона наповнив новим змістом і слово "подія ". Часто це - недоподія , напівподія або зовсім не подія , повна напруженості.
Якщо звичайна п'єса розповідає, що відбувається, то в Чехова часто сюжет і полягає в тім, що не відбувається, не може відбутися. Його п'єси - своєрідний "зала чекання", у якому сидять, розмовляють, нудяться герої.
Артист Художнього театру А. Л. Вишневський згадує: "Чехов поділився з мною планом п'єси без героя. П'єса повинна була бути в чотирьох діях. Протягом трьох дій героя чекають, про нього говорять. Він те їде, те не їде. А в четвертій дії, коли усі вже приготовлено для зустрічі, приходить телеграма про те, що він умер". І Вишневський додає: "План цей дуже характерний для Чехова".
Характерний насамперед тим, що сюжет тут побудований не на події, а на його чеканні - воно і віддає, що відбувається на сцені внутрішню драматичність. Цікаво і те, що задумано "п'єсу без героя" - його не просто ні, але усі будуть його чекати, виявиться, що він умер те, що задумано "п'єсу без героя" - його не просто ні, але усі будуть його чекати, виявиться, що він умер.Відмовляючись від вирішальної ролі подій побудова п'єси, Чехов порушував одне з головних долгоустойчивых "правил" драматичної естетики і поетики. Идущая від Аристотеля, воно було канонізовано у філософській естетиці нашого часу Гегелем. Дії, думав він, є найбільш ясне викриття індивідуума як у відношенні його напряму думок, так і цілей. Звідси вимога - "зображувати, що відбувається у формі дій і подій".
Цікаво, що, критикуючи чеховські п'єси, Лев Толстої бачив їхню уразливість саме в цьому пункті: "Я дуже люблю Чехова і ціную його писання, - говорив він, - він його "Три сестри" я не міг змусити себе прочитати. До чого все це? Взагалі в сучасних письменників утрачене представлення про те, що таке драма. Драма повинна, замість того щоб розповідати нам усе життя людини, поставити його в таке положення , зав'язати такий вузол, при распутывании якого він позначився б весь".
Не потрібно думати, звичайно, що Лев Толстої зводив драматичний "вузол" до голого событийности. В одній з його дневниковых записів читаємо: "Скільки б ні говорили про те, що в драмі повинне переважати дія над розмовою, для того, щоб драма не була балет, потрібно, щоб особи висловлювали себе мовами".
По суті, своєрідність кожного драматурга багато в чому визначається тим, як він, говорячи словами Толстого, "зав'язує вузол", у чому в нього джерело напруженості. Чехов, рішуче розв'язавши вузол інтриги. Створює нові граматичні "зав'язі".
З відмовленням від принципу единодержавия героя і від вирішальної події в розвитку дії зв'язаний рух чеховських п'єс до децентралізації образів і сюжету. Цей можна було б зобразити графічно: доцентрова структура п'єси поступової усе більш розосереджується, розділяється на нові центри.
У "Бездоглядності" усі чотири героїні начебто звернені до головного героя. Дія будується за принципом "Навколо Платонова"
У "Іванову " Чехов залишає тільки двох героїнь - спор за героя йде між Сарою і Сашком. Але тут уже не помічається друга пара (Марфутка і граф Шабельский).
У "Лісовику" три пари - дві любовні й одна сімейна. Дія йде по трьох коліях. Але, як ми бачили, усі визначалося вчинком "дядька Жоржа", його відходом з життя.
А в "Чайку" Чехов будує дії як довгий ланцюг однобічних серцевих прихильностей, розімкнутих трикутників. Немає єдиного дії, що розвивається, у "Трьох сестрах". Різні сюжети (Маша - Кулыгин - Вершинин; Ирина - Тубенбах - Солоний ; Андрій - Наташа - Протопопов) безупинно перебивають один одного, дія дробиться, розпадається на сюжетні "осколки". Може бути, ні в якій іншій п'єсі не виражений так, як у цієї , драматургічний контрапункт - суперечлива єдність на основі всіх цих "осколків".
"Децентралізація" того , що раніш звично називали інтригою, поділ дії на багато русел і струмочки - усе це особливо спантеличувало сучасників Чехова.
Театрально-літературний комітет, що цензурував "Чайку " для постановки на сцені імператорських театрів, досить суворо оцінив неї своєю резолюцією 14 вересня 1896 року, і одним з головних обвинувачень було - відсутність сюжетної єдності, взаємозв'язку частин. "Важливий недолік , - говорилося в протоколі, - складається в області власне сценічної будівлі як узагалі, так і в декількох , хоча і дрібних, подробицях; у цьому відношенні помітно деяка недбалість або нагальність роботи: кілька сцен як би кинуті на папір випадково, без строгого зв'язку з цілим, без граматичної послідовності".