With an overview of the twentieth century” George S.N. Luckyj

Це приношення в жертву ми не сприймаємо як приниження якості, навпаки, ми щасливі, з того часу, з поваги до ідеалів любові і краси, ми бачимо початок нового царства, коли нове життя почнеться для індивідума з можливостями гармонійного розвитку всіх його духовних сил.”

Одним з найбільш оригінальних прозових письменників модерністів був Василь Стефаник (1871-1936). Син селянина з Покутського регіону (повіту).він написав свої короткі новели на місцевому діалекті. Але він справді великий митець в експресіоністичній манері. Його перша збірка коротких новел, деякі з яких справжні мініатюри, була “Синя книжечка” (1899), вміщувала “Кам’яний хрест” (1900), “Дорога”(1901), і “Земля”(1926).Старший письменник, найбільший український імпресіоніст, був Михайло Коцюбинський (1864-1913). Він починав як реаліст в “Андрій Соловійко”(1884) і “Для загального добра”(!895). поступово, однак, він залишив реалістичну повість на користь коротких імпресіоналістичних психологічних новел типу “На камені” (1902), “Цвіт яблуні”(1902), і “Intermezzo”(1908). Він також автор двох повістей “Fata morgana”(1903-10) і “Тіні забутих предків” (1911). Перша укладена під час повстання селян в селі, друга про гуцулів у карпатських горах.

Письменником, який через його нововведення в роман і драми належить до табору модерністів був Володимир Винниченко (1880-1951). Його перше оповідання “Краса і сила”(1902) виявила його повноважним як спостерігача пролетарських і буржуазних ситуацій. Винниченко також автор декількох романів, найкращий з яких “Записки кирпатого Мефістофеля”, 1917.

Іншим вагомим талантом був Гнат Хоткевич (1877-1938), який починався як модерніст з “Поезій в прозі” (1902). Його пам’ятають в основному через його реалістичний твір про середовище гуцулів, “Камінна душа”(1911).

ТРАДИЦІЯ

Величезною фігурою серед цих письменників – є Іван франко, чия літературна кар’єра розпочалася в кінці дев’ятнадцятого століття, але розвинулася добре в двадцятому. Талан Франка був багатогранний: він був відомим активістом у соціалістичних і радикальних колах, він був журналістом, вченим, літературним критиком, і автором у всіх трьох жанрах: поезії, прозі і драмі. Дружній з Драгомановим, він усе таки вірив у волю і незалежність України, цю віру він виклав у “Поза межами можливого” (1900), який радянські редактори виключили з його творів. Син сільського коваля, він сприймав себе “робітником ручки” і працював невтомно, поки в 1908 серйозна хвороба не перетворила його в напівінваліда. Його зібрані твори недавно були видані в п’ятдесяти томах, хоча у сильно зміненій цензурою формі.

В 1900 Франко був визнаним письменником. У 1900 він видав повість “Перехресні стежки”, і в 1907 іншу – “Великий сум”, обидві вони написані в реалістичному стилі, але з сильними ознаками трипера. У 1095 поява його “Богуславських оповідань” показала його постійне соціальне занепокоєння.

Французький натуралізм не мав ніякого впливу на Франка, коли не з’явилися його перші оповідання і повісті. Навіть, тоді, після ознайомлення з ним, цей вплив не був на стільки сильний, щоб можна було вважати Франка послідовником натуралістів. Франко, особи помітно був залежний від натуралізму в своїх народницьких творах – описуючи соціальний стан. Але Франко сприймав соціальний стан як громадянин, який хоче брати участь і впливати на них. Справжні натуралісти соціальний процес як дослідники, які не хотіли змінювати речі, приймаючи власну участь.

У 1905 Франко видав свою видатну велику поему “Мойсей”. Заснована на біблійній темі, вона порушувала у філософських аспектах проблему національного вождя.

Юрій Шевельов ставить поему в контекст творчої діяльності Франка:

1905 рік у житті Франка був роком рахунку між життям і смертю, роком подолання сумнівів і нерішучості, просування за кордонами можливого і просування у невизначеному напрямку, та наданню змісту людині і національному життю і створенню найвищих духовних цінностей. Оскільки приречений Коцюбинський написав у своїх останніх творах про славу життя, теж зробив Франко у своїй поемі “Мойсей”, поезія “Сойчиному крилі”, поезія “Під оборогом” (мемуари) і “Одвертому листі до української галицької молоді” (журналістика). Найвищим досягненням цієї поеми “Мойсей” ... переплетення цих трьох аспектів – “один” – індивідуальне, соціальне, і філософське – робить “Мойсея” однією з вершин української літератури. З формального боку – теж велич поеми вище поезії того часу.

М. Рудницький вказав, що частина більш ранньої поезії Франка тяжіла до символіки: “Зів’яле листя” (1896), довший час залишалася збіркою розрахованою на читачів молодшого покоління. З точки зору композиції – це найбільш цілісний (компактний) цикл, і найбільш різноманітний по формі. Це ліричне зізнання з підтекстом зневіри і розпачу був більш переконливим ніж гімн “Вічний революціонер”, що є прекрасним програмованим віршем, що підходить для військової музики.