Україна в поетичному сприйнятті Є.Маланюка

Сучасній Україні бракує Є. Маланюка. Могутній розум та винятково прониклива інтуїція, якими він був наділений з якоюсь відчайдушною наполегливістю були спрямовані на осмислення України – її минулого та сучасного. Він був аристократом духу, а тому й не міг змиритися з упослідженістю Батьківщини. Для того щоб допомогти їй вийти з безчестя, він зробив усе, що може зробити людина його масштабу, - заглибившись в історію, віднайшовши і показав головні причини негараздів. Дав діагноз хвороби, що підточувала національний організм – «малоросійство». Попередив, що в роки державності (він вірив у неї пропри все) ця проблема лишиться найголовнішою для «державних мужів» Прогноз виявився точним.

Перша збірка Є. Маланюка мала назву «Стилет і Стилос»

Стилет — це символ боротьби, символ дії... Це вітер, рух, напружені м'язи, стиснений на руко­яті п'ястук. Стилос — це світ мистецтва і краси... це світ захоплення гріховною красою...»

Назва збірки надзвичайно гли­бока. Учорашній вояк УНР відкладає тригранний клинок — стилет і бере до рук мирне перо — стилос (загострена паличка, якою користувалися давні по­ети і літописці). Це не тільки протиставлення:

Стилет Стилос

тригранний клинокперо літописця

символ боротьби за державністьУкрешиУкраїна = Еллада степова

історичне минулетрагедія бездержавності

Мріяреальність

грунт для неоромантизму

Це не тільки літературна дилема:

служіння інтересам суспільнимчи оспівування краси

поет-політикпоет-лірик

Це світогляд Євгена Маланюка, що став на герць зі своєю нацією, бо прагнув жаром залізних слів ви­палити рабську сльозу малороса і показати світу — ось він справжній українець. Це — протиставлення. З одного боку:

Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий,

Макітру хилить виключно по вітру,

Міркує шлунком і хропе гуртом.

А з іншого:

Внук кремезного чумака.

Січовика блідий праправнук,

Я закохавсь в гучних віках,