Територіально-виробничі комплекси України

Кожний ТВК повинен являти собою добре збалансовану систему, всі структуроутворюючі галузі та виробництва якої мають бути зв'язаними, скомплексованими, скомбінованими і скооперованими між собою, за¬безпечувати найбільш комплексне, раціональне і високоефективне вико¬ристання трудових, мінерально-сировинних, сільськогосподарських і ма¬теріально-технічних ресурсів, випускати достатню кількість високоякіс¬ної продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечувати збереження в чистоті природного середовища. Ха¬рактеризуючись певними функціонально-компонентною і територіальною структурами і спеціалізацією виробництва, кожний з них повинен добре інтегруватися в загальнодержавному господарському комплексі та в світовому економічному просторі.

Структурну перебудову господарства України слід базувати на мак¬симальному врахуванні об'єктивних законів розвитку продуктивних сил та їх територіальної організації, теорії та практиці комплексоутворення, використанні досвіду високо розвинутих країн світу, конструктивній і ре¬гіональній економіках, перспективних конструкціях і моделях ТВК (еко¬номічних районів, вільних економічних зон, промислових вузлів). Треба зауважити, що існуючі нині функціонально-компонентна і територіаль¬на структури України не відповідають вимогам незалежної держави і параметрам високоефективної економіки і тому потребують докорінної реконструкції, а ТВК-значного реформування та пере спеціалізації. З огляду на це, в Україні необхідно розробити і прийняти на урядовому рів¬ні довгострокову програму докорінної структурної перебудови національ¬ної економіки. Вона має передбачати будівництво нових промислових підприємств (які в поєднанні з уже існуючими покликані створити струк¬турно завершену, збалансовану і високоефективну господарську систе¬му); повну модернізацію і переведення на нові технології існуючих про¬мислових підприємств і всіх провідних галузей; удосконалення їх тех¬нологічних і фінансово-економічних взаємозв'язків; комплексування всіх видів транспорту (автомобільного, залізничного, річкового, морського і повітряного) у єдину, добре налагоджену транспортну систему респуб¬ліки; здійснення економічної реформи; залучення всіх економічних ме¬ханізмів стимулювання розвитку продуктивних сил.

Пріоритет у розвитку ТВК України повинен надаватися паливно-енергетичному і аграрно-промисловому комплексам, наукомістким, неметаломістким, низькоенерго-, фондо-, матеріале- і трудомістким га¬лузям виробництва (це - сільськогосподарське, автомобільне, середнє, точне, технологічне, комунально-побутове та ін. машинобудування, при¬ладобудування, електронна, електротехнічна, радіотехнічна і комп'ю¬терна галузі промисловості). Паралельно мають відбуватися модерні¬зація і переведення на нові технології всіх базових промислових галузей, тобто чорної та кольорової металургії, важкого і середнього машинобу¬дування, електроенергетики і промисловості будівельних матеріалів.Сільськогосподарські ресурси дозволяють набагато збільшити по¬тенціал харчової промисловості, і зокрема - таких її підгалузей, як бо¬рошномельна, хлібопекарська, макаронна, круп'яна, комбікормова, плодоовочеконсервна, виноробна, харчосмакова, кондитерська та ін. Не¬обхідно здійснити реконструкцію і переведення на нові технології цук¬рової промисловості, а також прискорений розвиток молочної та м'ясної. Далеко відстає від потреб і сировинних можливостей легка промисло¬вість, а найбільше - її текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва та ін. підгалузі. Отже, промисловий потенціал України може бути збільшений за рахунок і цих галузей.

У перспективі Україна повинна стати державою високоінтенсивного сільського господарства. Тому для нього необхідно створити відповід¬ну індустріальну базу, основою якої слугувало б високо розвинуте сільсь¬когосподарське машинобудування. Випускові технічно досконалих, неметаломістких, насичених електронікою і автоматикою, дуже високо¬продуктивних машин і обладнання для комплексної механізації вироб¬ничих процесів у господарствах усіх форм власності треба надати пер¬шочергового значення. Паралельно з розвитком сільського машинобуду¬вання повинні розвиватися хімічна, тукова, мікробіологічна, комбікор¬мова та інші галузі промисловості, які б змогли повністю забезпечити сільське господарство промисловими засобами виробництва і предмета¬ми праці. При його повному ресурсному забезпеченні воно може стати великим товаровиробником багатьох видів продукції землеробства і тваринництва, а також продуктів їх переробки. В майбутньому Україна має всі передумови, щоб стати великим товаровиробником твердих і силь¬них сортів озимої пшениці, пивоварного ячменю, молока, яловичини, м'ясної та беконної свинини, цукру, олії, спирту, крохмалю, м'ясних, плодово-ягідних і молочних консервів та багатьох інших видів продук¬ції. АПК України має являти собою добре структуровану, збалансова¬ну виробничу систему з високою ефективністю агропромислового вироб¬ництва, здатну повністю забезпечити внутрішні потреби країни у продо¬вольстві, а також вивозити значну його кількість на світовий ринок.

Структурна перебудова економіки України не можлива без нового економічного районування, суть якого полягає у визначенні ТВК (еко¬номічних районів, підрайонів, промислових вузлів, вільних економічних зон). Тільки після його здійснення можна за допомогою конструювання і моделювання спроектувати їх функціонально-компонентну і територі¬альну структури, а потім уже прогнозувати розвиток кожного економіч¬ного району на перспективу. Економічний район - це категорія регіо¬нальної економіки, економічної та соціальної географії. Тому фахівці з цих напрямів повинні взяти найбільшу участь у такій роботі. Науково обґрунтований поділ на економічні райони, що історично склалися в про¬цесі територіального поділу праці та розвитку продуктивних сил, дозво¬лить більш цілеспрямовано управляти їх розвитком на основі плануван¬ня, конструювання і прогнозування на далеку перспективу. Утво¬рення і розвиток економічних районів відбуваються як об'єктивний про¬цес територіального поділу праці і мають свої особливості на різних ета¬пах економічного розвитку країни. В умовах перебування України у скла¬ді колишнього СРСР вони формувалися і розвивалися під впливом за¬гальносоюзного поділу праці. З утворенням Української держави доко¬рінно змінюється і її економічна функція, яка тепер полягає у забезпе¬ченні стабільного розвитку господарського комплексу, підвищенні його економічної ефективності та життєвого рівня населення. Поділ країни на економічні райони, що характеризуються господарською своєрідністю і сталістю внутрірайонних зв'язків, дозволить диференційовано керувати розвитком економіки країни в територіальному розрізі. Економгеографами вже зроблено перші спроби економічного районування. Але ос¬таточної сітки економічних районів ще немає. Тим часом на території України вже досить чітко визначилися певні ТВК, розвиток яких мож¬на прогнозувати на перспективу. Найбільш чітко серед них виділяється Донбас.