Промисловість м.Гнівані
В 2004 році завод відсвяткував свій 40 – річний ювілей і заявив про себе на повний голос. Про нього почули не лише на Вінниччині, а й по всій Україні. Три роки підряд міжнародний організаційний комітет „Європейський Союз – 21 століття ” відзначає цей завод у номінації „Підприємство 21 століття ”, а директора – «Керівник 21 століття».
Чотири десятиліття працівники тільки й займались, що реконструкцією, оновлення основних фондів, запровадженням передових технологій. Робили це власними руками і не зупиняли процеси відновлення шин.
Створені цехи підготовки й вулканізації з’єднали галерею з підвісним конвеєром, запустили в дію котельну, проклали під’їздну залізничну колію. Цех гумотехнічних виробів з підсобного став основою виробництва. Очолює підприємство старійшина директорського корпусу Вінниччини Ліснічук П.Ф.
З 42 літ роботи на заводі – 35 з них –він директором.
Сьогодні завод в основному відправляє свою продукцію за кордон. В Німеччину експортується 90% продукції. У співпраці з зарубіжними партнерами чітко налагоджується схема обміну: завод їм продукцію, а звідти йде високоякісна сировина для виробництва, причому значно дешевша, ніж у нас. Колектив роботою забезпечений. Партнери акуратно, з німецькою точністю розраховуються за нею. Шиноремонтний завод –єдине в районі підприємство, яке сплачує дивіденди своїм співвласникам, серед яких чимало мешканців району. Заробітна плата працівників зростає щорічно на 20-30%. Якщо в 2003 році вона складала 784 гривні, то в 2004- 836-872 гривні. Прибуток розподіляється правильно. Задовольняється соціально-побутові умови працюючих. Проведенено реконструкцію побутових приміщень.
В 2005 році введено в експлуатацію медичний пункт. За кошти заводу працюють три медики. В одному з лікарських закладів Вінниці проводиться лікування працівників за кошти заводу.
Бо люди-це золотий фонд.Адже підприємство-колективне, і люди-його опора. Це заступник директора М.М.Соколюк, головний технолог П.Л.Серпутько, начальник енергомеханічного відділу А.І.Пращук. На заводі шанують бувших працівників, нині пенсіонерів, запрошують на урочистості, вручають премії. Їх 130 чоловік. Гордість заводу є робітничі династії: Комарчуків, Пращурів, Серпутьков, Муратових, Гордійчуків, Трохимцуків, Бондарчуків, Дубових, Андрійкових, Кудирків, Лавренчуків, Гусаків, Зінченків.
Незважаючи на всі негаразди, завод залишився на "плаву", освоїв нові види продукції. Західноєвропейські фірми "Е.К.Н.Плацен" та "ВІН а Ве" сприяють реалізації гумотехнічних виробів на 18 млн. гривень щорічно. Це гарантія збереженню робочих мість і високих заробітних плат 872 гривні.
Завойовано надійні позиції на світовому ринку. Вдосконалюється власне виробництво, проваджується комп’ютерна техніка, зазнає змін структура управління, здійснюється реконструкція виробничих площ, йдуть маркетингові дослідження.
В людей незмінне бажання –працювати творчо. Це допомогло вийти на світовій ринок.
Своєю невтомною працею вони творять не лише власне благополуччя, а й закладають фундамент майбутнього України.
Починаючи з 50-х років, Гнівань стає об’єктом інтенсивного будівництва нових підприємств та житлових кварталів.
Гніванський державний молокозавод введений в дію 31 травня 1969 року. Він входив до Вінницького виробничого об’єднання. Потужність заводу –більше 40 тонн продукції за добу, лінія розливу –3тис. пляшок за годину. Молоко на завод доставлялося колгоспами в радіусі 45 км.
Колгосп "Перше Травня" станом на 1985 рік мав 1536 га орної землі, 12 автомашин, 24 трактори, 7 зернових і 2 бурякозбиральних комбайни. В колгоспі працювало 245 колгоспників, рентабельність сільгосппідприємств становила 14 %. Не зважаючи на бідність родючих ґрунтів (позитивний гумус супіщаних грантів становить 8 % замість 36%), валовий збір зернових на цей рік становмв19680 центнерів. Урожайність складала 18,5 центнерів з гектара.
У 1991 році, після введення в дію Земельного кодексу України, колгоспні землі було розпайовано працівникам у власність.