Промисловість м.Гнівані
Гніванський граніт використовували для будівництва набережної Москви – ріки. В жовтні 1935 року гніванські гранітники відправили в Москву 1000 м2 карнизу і 300 м2 облицювальних плит, зобов’язавшись поставити ще 200 м2 . Всього за 1935 рік було вироблено 118 тис тонн продукції.
На кінець другої п’ятирічки 80% видобутку та обробки граніту здійснювались механічним способом.
Гніванські стахановці В. Іщук, А. Слободянюк, Н. Ковальчук, перевиконували норми у 2 -3 рази.
17 липня 1941 року до селища увірвалось лихо: Гнівань окупували Німецько – Фашистські загарбники. За роки окупації гніванські підприємства були по-варварськи зруйновані. Вороги вивезли з цукрового заводу та гранітних розробок найцінніше устаткування та обладнання до Німеччини, а те що залишилось знищили.
Фашисти повністю зруйнували господарство артілі « Перше Травня ».
На території гранітних розробок окупанти відкрили табір для військовополонених. У липні 1941 року в ньому ув’язнили 3000 чоловік. [2]
Внаслідок звірячих знущань, голоду, холоду, різних хвороб щоденно помирало 15-20 чоловік. До кінця листопада в таборі залишилося 700 чолок. Нині на цьому страшному місці завдяки старанням міського голови І.І.Шевчука збудовано меморіальний комплекс, біля підніжжя якого постійно полум’яніють живі квіти.
Фашисти знищили під час війни також багато мирних жителів -6370 чоловік.В окупованому 1941 році у селищі залишилося багато поранених воїнів.
Жителі переховували і доглядали їх, ризикуючи власним життям. В 1943 році за переховування німці розстріляли Д.П.Некрута та його дружину. Під гнітом окупантів Гнівань перебував 973 дні.
Гніванчани зробили все можливе , щоб прискорити перемогу над ворогами. Овіяне духом патріотизму, все населення взяло активну участь у зборі коштів на побудову танкової колони ˝Колгоспник Вінниччини".
Відновлювалося мирне життя. На гранітних розробках уже 10 квітня, 1944 року була відбудована і встановлена в експлуатацію перша, а потім друга дільниці. На вересень продукція розробок досягла 70 % довоєнного рівня, а урядові завдання на 361%. Перед колективами гніванських кар’єрів постало відповідальне завдання – швидкими темпами виконати поставки гранітних матеріалів на відбудову Києва та інших міст Радянського Союзу.
Робітники кар’єруправління вирішили працювати додатково по 2 год. щодня. Дирекцією кар'єру розроблений план підвищення технічної кваліфікації колективу.
Уже в 1944 році відкрили школу ФЗН для підготовки електриків, каменотесів, бурильників, машиністів, штукатурів та робітників інших спеціальностей.[9] Цього ж року всі об’єкти гранітних розробок були відбудовані, а виробничий план валової продукції виконано на 263 %.
За роки четвертої п’ятирічки (1941-45) на гранітних розробках основні виробничі дільниці були оснащені сучасною технікою, ручне буріння було замінено механічним, повністю механізовано вантажні роботи, велику увагу приділено підвищенню якості продукції. Розгорнулося соціалістичне змагання між підприємствами Гніванського і Головинського кар’єруправлінь тресту "Союзграніт". Все це прискорило відбудову підприємства.
В 1949 році рівень довоєнного видобутку граніту був перевершений. На підприємстві виросла велика група передовиків виробництва, які виконували норми на 300%. Це ломщик Тишко Л., каменотес Ситник А., слюсар Ніколаєв Г.
Реконструкція Гніванського кар’єруправління почалося в роки семирічки. Створено нову сировинну базу, збудовано другий сортувально-дробильний завод. На 1970 рік випуск продукції обох заводів сягнув 1 млн.820 кубометрів щебеню і бутового каменю.
В 1991 році вироблялось 2 млн. 180 тис. кубометрів продукції. Ріст виробництва був шаленим, в соціалістичне змагання включилися всі працівники підприємства. За високі трудові досягнення, працівник кар’єру А.І.Бушинський був удостоєний звання Героя соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та Золотої зірки "Серп і молот", а також нагороджений орденами "Трудового Червоного Прапора", "Знак Пошани", медаллю "За доблесну працю".