Природні передумови РПС
Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виді¬ляють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо¬логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологіч¬ною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерп¬ні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: міне¬ральна сировина, природні будівельні матеріали.
В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.
1.1. Паливно - енергетичні природні ресурси
Паливно - енергетичний комплекс — це сукупність га¬лузей промислового виробництва, які здійснюють видо¬буток палива, виробництво електроенергії, їх транспор¬тування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисло¬вості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лі¬нії електропередач. ПЕК — це крупна між¬галузева територіальна система, складова частина єди¬ного господарського комплексу країни; це базовий комп¬лекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонуван¬ня — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.
Запаси вугілля на території України зосередженні в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпров¬ському (Додаток А, Розміщення основних запасів вугілля на території України). В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т), крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. т.
Наведенні в Додатку А (Загальна характеристика вугільних басейнів України) дані характеризують стан вугільних басей¬нів України. Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна — становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт, на част¬ку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт.
Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля — від 1 до 1,5 м. Небезпека рапто¬вих викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний пока¬зник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмеже¬ні (2,0% усіх запасів вугілля України).В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від кам'яного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для виробництва буро-вугільних брикетів, які споживаються населенням на комуналь¬но-побутові потреби. Розробка буровугільних родовищ прово¬диться підземним та відкритим способом.
Частка відкритих роз¬робок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика — максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля ниж¬ча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України)
Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення влас¬них потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних ро¬довищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.
На території України вперше видобуток нафти розпочато в Передкарпатті на початку XVII ст. Як галузь промислового вироб¬ництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX — на початку XX ст. із засто¬суванням глибокого буріння свердловин.
В результаті зосередження геологорозвідувальних робіт на наф¬ту і газ у східних районах України було відкрито майже 150 наф¬тових родовищ у Полтавській, Сумській та Чернігівській облас¬тях, які за видобувними запасами нафти значно перевищували родовища Передкарпаття. До найбільших належать — Гнідинцівське, Леляківське, Глинсько-Розбишівське, Рибальське, Качанівське, Новогригорівське та ін. Розробка цих родовищ стала основною базою для розвитку нафтовидобувної промисловості республіки.