Природні передумови РПС

Природні передумови РПС

Вступ

На всіх етапах розвитку виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково–технічного прогресу очевидним є її посилення. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов’язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів та збільшенням навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявні природні умови й ресурси істотно впливають на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи його.

За минулі роки в країні досягнуто значних успіхів у вивченні природних ресурсів, нагромаджено велику фактичну інформацію про обсяги, розміщення та властивості окремих їх видів та родовищ, узагальнено досвід господарського використання, досліджено закономірності їх територіальної організації. Однак ще не повністю розв’язані методологічні й методичні проблеми кількісної та якісної оцінки природних ресурсів.

Питання природно–ресурсного потенціалу України вивчали відомі вітчизняні вчені – М.М.Паламарчук, О.Т.Діброва, А.Н.Алимов, Ф.Д.Заставний, С.А.Генсірук, О.М.Маринич, П.Г.Шищенко, І.О.Горленко, М.Г.Ігнатенко. Нині особливо актуальними є наукові дослідження необхідності формування дієвого економічного механізму використання природних ресурсів. Найчіткіше визначення природних умов і ресурсів дав О.О.Мінц. На його думку, природні умови (у вузькому розумінні) – це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах. Природні ресурси – це тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Придатні для використання, але при наявному рівні вивченості території ще не досліджені ресурси називаються потенційними. Принципова відмінність між природними умовами і ресурсами полягає в тому, що перші розглядаються як сукупність властивостей, які полегшують або ускладнюють розвиток виробництва, а другі – беруть участь у процесі виробництва і відповідно виступають предметами праці.

Метою курсової роботи є оцінка природних умов України та доведення значення раціонального природокористування для кращого і детальнішого розуміння проблем і способів розміщення продуктивних сил. На сьогоднішній день в Україні слабо використувуються досягнення науково-технічного прогресу. Тому актуальними є наукові дослідження з формування дієвого економічного механізму використання природних ресурсів. В курсовій роботі неодноразово наголошуються пріоритети використання останніх досягнень науки на практиці.

Основним завданням курсової роботи є визначення слабких місць раціонального використання природних ресурсів, а потім шляхи оптимального розв’язання проблем з врахуванням усіх чинників.

Об’єктом дослідження виступає добувна галузь промисловості та енергетика країни в цілому. Велика увага приділяється теоретичним і практичним методам оцінки природних ресурсів, раціонального природокористування та ресурсозберігаючих технологій.

Курсова робота має наступну структуру: в першому розділі розкрито теоретичні основи природно-ресурсного потенціалу та його структура, а також часткова характеристика природного потенціалу України вцілому; в другому розділі подано матеріал про теоретичні і практичні методи оцінки природно-ресурсного потенціалу; коротка характеристика Карпатського регіону описана у третьому розділі; і в заключному четвертому розділі розкрито основні проблеми раціонального природокористування.

А тепер ми розглянемо всі питання щодо цього приводу більш розгорнуто, поринемо у найцікавіший світ природи що навколо нас, і пізнаємо як потрібно користуватись природними багатствами не завдаючи їм шкоди, не забуваючи при цьому, що ми теж частина природи.

1. Природно-ресурсний потенціал, його сутність та структура

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково – технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов’язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використовування природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил України і навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи їх динаміку. Зростання економічного значення природних умов і ресурсів полягає в тому, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а і як засоби виробництва. Нині особливо актуальними є наукові дослідження з формування дієвого економічного механізму використання природних ресурсів.Природно-ресурсний потенціал — сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані, використанні для досягнення певної мети. Ресурси – це запаси, цінність, можливості, засоби. Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш по¬ширеного трактування під природними ресурсами ро¬зуміють тіла й сили природи, які за певного рівня роз¬витку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне зна¬чення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій дія¬льності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ре¬сурси, і як умови. До основних характеристик природ¬но-ресурсного потенціалу відносять: географічне поло¬ження, кліматичні умови, особливості рельєфу та роз¬міщення ресурсного потенціалу. Розрізняють компонентну, функціональну, територі¬альну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура ха¬рактеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна — можливості відтворення та ефективної експлуатації при¬родних ресурсів. Функціональна структура природноресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.