Проблеми енергозабезпечення розвитку України

Постулати економіки природокористування твердять, що світовий добробут збільшується ляхом конкурентного вилучення невіднов-лювальних енергетичних ресурсів добре інформованими власниками. З цього боку транснаціональні корпорації мають також певні переваги в доступі до світових природних енергетичних ресурсів. Ні країна, що володіє ресурсами, ані країна, що їх використовує, не одержують особливої вигоди від будь-якої довгострокової програми розробки енергоресурсів. Ефективність програми видобутку вимагає надання власнику максимальної ренти, пов'язаної з обмеженістю певного ресурсу. Якщо природні родовища неоднорідні за якістю або місцем розташування, то власники можуть також одержати диференціальну ренту за кращі якість чи розміщення об'єкта. У разі проникнення іноземних інтересів до сфери розподілу та використання національних природних ресурсів, ТНК є стороною угоди з урядом, але її мало хвилює ефективність програми видобутку. Головний інтерес корпорації зосереджений на будь-якій ренті, яку можна стягнути з нації, що володіє енергетичними ресурсами. Аналогічно поводиться й країна, яка використовує есурс, якщо вона є прародичкою ТНК. Для країн — власників ресурсу проблема полягає в повноті вилучення всіх видів ресурсної ренти на рівні, що передбачає нормальний прибуток ТНК. Досягнення цієї мети здійснюється через застосування таких ефективних інструментів державної політики як запит «безкоштовних» акцій для уряду від початку дії проекту, залучення місцевих підприємств у відповідні партнерські відносини, впровадження певної схеми оподатковування чи, в особливих випадках, націоналізація проекту. Проте національна політика, орієнтована на цілі підвищення глобальної ефективності* за допомогою діяльності ТНК, відрізняється від тієї, що декларує національні пріоритети добробуту. Тому країни, як правило, не можуть коректно оцінити взаємозалежний ефект від впровадження тієї чи іншої національної політики, і не існує ніяких гарантій у практиці ділових операцій і торгівлі, що могли б призвести до консенсусу політик, що максимізують сукупний добробут.

Отже, потенціал вирішення проблем енергозабезпечення перебуває в тісному взаємозв'язку з можливістю забезпечити інноваційний розвиток економіки задля ефективного та економного використання наявних та імпортованих енергетичних ресурсів. Пріоритети впровадження економіки знань в Україні з урахуванням фінансово-технологічних чинників енергозбереження такі:

1. У фінансовій сфері забезпечення енергетичної безпеки:

1.1. Становлення цивілізованого ринку державних і корпоративних цінних паперів суб'єктів господарювання, видобутку, генерування, транспортування та розподілення енергії.

1.2. Формування ефективної банківської системи кредитування енергетичного сектора економіки з залученням внутрішніх заощаджень населення.

1.3. Формування секторального інноваційного фонду із суворим контролем інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері енергозбереження.

1.4. Забезпечення мотивацій і прибутковості інноваційного розвитку енергетичного сектора засобами фіскальної (податкові пільги і послаблення) та монетарної (ринковозважений курс національної валюти) політики.

2. У технологічній сфері забезпечення енергозбереження:2.1. Концентрація зусиль на відновленні науково-технічного потенціалу шляхом підготовки висококваліфікованих кадрів в галузі новітніх технологій виробництва і послуг енергопостачання та збуту енергоносіїв на внутрішньому і зовнішніх ринках.

2.2. Розвиток паритетних корпоративних відносин між країнами постачальниками і споживачами енергії в галузі фундаментальної науки і прикладних технологій.

2.3. Захист інтелектуальної власності на засадах становлення легітимної бази прав приватної власності на наукову розробку й удосконалення технологій.

2.4. Розвиток наукових досліджень, спрямованих на зниження енергоємності (питомих витрат природних енергоносіїв) та створення технологічних рішень для використання альтернативних джерел енергогенерації.

2.5. Маркетинг технологічних інновацій в нергетичному секторі розвинених країн з метою оптимізації розміру технологічної ренти.

* Треба відзначити, що термін «глобальна ефективність» не є синонімом «глобальному добробуту», яким оперують західні економісти, прибічники глобалізації світової економіки.