Виноградарство та виноробство як пріоритетні галузі господарства Ялтинсько-Феодосійської рекреаційної агломерації

У 1998 р. була розроблена Програма розвитку виноградарства Криму, також наказом Міні-стерства аграрної політики АР Крим № 385 від 28 грудня 2001 року було затверджено державну Програму розвитку виноградарства та садівництва на 2002-2004 роки, але на сьогоднішній день вони реально майже не працюють.Негативну роль в розвитку виноградарства АРК відіграє недосконалість українського аграрного законодавства, нездатність зберегти унікальні виноградарські райони та забезпечити раціональне розміщення виноградників, стійку підтримку галузі державою. Необхідно прийняти заходи для затвердження та введення в дію “Закону про виноград та вино”, який повинен стати головним нормативним документом, що регулює розвиток виноградарства та виноробства України та Криму [1, с. 220].

Стабілізація та покращення стану виноградарства АРК неможливі без державної підтримки, в тому числі у вигляді пільгового кредитування господарств, що здійснюють закладку нових виноградників та реконструкцію існуючих.

Надійними інвесторами у виноградарстві повинні стати заводи вторинного виноробства, що формують власні стійкі сировинні зони, в т. ч., що вкладають гроші в розвиток розсадницької бази галузі [1, с. 220].

Особливою статтею прибутку від винограду повинен стати столовий виноград. При цьому оптимальним співвідношенням між технічним та столовим сортами винограду за площами, що вони займають може бути 4:1.

Пріоритетного значення набуває тісна взаємодія підприємств галузі з обслуговуючими їх науковими закладами, побудована на принципах наукового маркетингу – корпоративності, пріоритетності, цільового фінансування та конкретного практичного застосування [1, с. 221].

У зв’язку з високим попитом на свіжий виноград та натуральне вино, площу виноградників у Криму в подальшому (в період до 2015 р.) необхідно довести до 85-90 тис., а валові збори ягід до 600 тис. т. Відродження кримського виноградарства найсприятливішим чином відіб’ється на роз-витку виноробства, що, в свою чергу, позитивно відобразиться на економіці Криму та його іміджі як рекреаційно-туристичного центру [3, с. 5].

Відсоток використання потужностей підприємств виноробної промисловості складає лише 15%. Знизилось виробництво на таких базових підприємствах галузі як завод шампанських вин “Новий Світ”, Ялтинський винзавод НПАО “Масандра”. Загаломпо виноробній промисловості АРК відмічено зниження об’ємів виробництва в натуральному виразі. Зниження об’ємів виробництва виноробної продукції обумовлено труднощами у збуті готової продукції – внаслідок низької купівельної спроможності населення, неконкурентності виноробної продукції у ціновому спів-відношенні з горілкою, процесу заповнення ринку імпортною та фальсифікованою продукцією [2].

Однією з головних проблем виноробства є нестача сировини. У цих умовах на підприємствах вторинного виноробства намітилася тенденція до створення власної сировинної бази. Істотною проблемою виноробної галузі є недосконалість матеріально-технічної бази: високий ступінь зно-шення основних фондів виноробних підприємств (близько 50%), моральне застаріння обладнання, слабкий розвиток вітчизняної промисловості з виробництва допоміжних матеріалів для виноробства. Необхідно залучення інвестицій або виділення грошових засобів з інноваційного фонду для технічного переозброєння галузі виноробної промисловості, тому що власних засобів у підприємств вкрай недостатньо, а нестача діючої кредитної політики – високий рівень кредитних ставок – не сприяє залученню кредитних засобів для вирішення цієї проблеми [2].

Нагальними питаннями є також відновлення старих чи пошук нових ринків збуту винограду і кримських вин. Перехід до ринкової економіки та приватизація землі у колишніх виноградних і садівничих господарствах вимагають невідкладного законодавчого вирішення й довгострокової оренди землі для створення багаторічних насаджень. Отже, ухвалення Верховною Радою України доопрацьованого Закону “Про виноград і вино” є нагальною проблемою часу і вітчизняної економіки [4].

Обнадійливим для відродження кримського виноградарства і виноробства є нещодавно ухвалене в Україні рішення про спрямування 1% коштів від реалізації продукції садівництва та виноградарства на розвиток цих галузей. Завдяки цьому збору Крим у 2002 році отримав понад 14 млн. гривень. За рахунок акцизного збору в автономії вже посаджено 390 га молодих вино-градників [4].

Проте втілення в життя програми з відродження та повернення колись гучної слави кримського виноградарства та виноробства потребує кропіткої і злагодженої роботи всіх ланок владних структур. Однак реанімація і подальший розвиток цих галузей загалом залежать від ухвалення і запровадження в життя низки галузевих законів. На жаль, ніхто з кримських депутатів не протестував проти тотальної приватизації виноградарських і виноробних заводів. До переліку об’єктів, які не підлягають приватизації чомусь віднесли лише масандрівські підприємства. До списку не включили навіть славетні підприємства “Новий Світ” і “Коктебель” [4].