Розміщення соціальної сфера України

Серед денних загальноосвітніх шкіл майже половину (12432 тис. учнів) становлять середні, третину (5812 тис. учнів) — неповні середні, 2855 тис. учнів - початкові і 409 тис. учнів — школи для дітей з вадами розумового і фізичного розвитку та загальноосвітні школи соціальної реабілітації [табл.3.1.5.].

В одну зміну працюють 91% шкіл –це 5205 тис. учнів [табл.3.1.6.].

У 2004 р. в Україні працювало 238 вечірніх (змінних) шкіл, у яких навчалося майже 105 тис. учнів [табл.3.1.7.].

Після переходу до загальної середньої освіти в Україні скоро¬тилася мережа малокомплектних початкових і неповних середніх шкіл, які не забезпечували належної якості навчання і були низькоефективними з економічної точки зору.

У 2004 р. професійно-технічна освіта нараховувала 1011 закла¬дів, чисельність учнів у яких становила 507 тис. чол. Профе¬сійно-технічні училища працюють на базі неповної середньої і середньої освіти. Практично всі профтехучилища готують квалі¬фікованих робітників з середньою освітою. У 2004 р. випуск ро¬бітників в училищах становив 283,4 тис. чол. [табл.3.1.8.].

Профтехучилища готують робітничі кадри для машинобудів¬ної, радіоелектронної, нафтогазової, вугільної, хімічної, дерево¬обробної, легкої і поліграфічної промисловості, залізничного транс¬порту, зв'язку, будівництва, комунального господарства, водного господарства, сільського господарства, галузей сфери послуг. Територіально училища розосереджені переважно в міських посе¬леннях і великих селах. Максимальна кількість училищ знаходи¬ться в обласних центрах та інших великих містах. Професійно-технічні навчальні заклади сільськогосподарського профілю роз¬міщені, як правило, у малих та середніх містах; навчальні заклади з спеціальностей гірничої, нафтової, хімічної промисловості — у районах видобутку гірничо-хімічної сировини.

Реформа загальноосвітньої і професійної школи передбачає перегляд профілю підготовки масових робітничих професій, збіль¬шення числа училищ з підготовки кваліфікованих робітників, на¬самперед для малого і середнього підприємництва та галузей со¬ціальної сфери.

Вища освіта України представлена 619 навчальними заклада¬ми І—II рівнів акредитації, в яких навчається близько 548.5 тис. сту¬дентів, з них на денному відділенні — близько 397.6 тис [табл.3.1.9.].

Крім того, в Україні функціонує 347 вищих навчальних закла¬дів III—IV рівнів акредитації, в яких навчається більш ніж 2026.6 тис. студентів, з них 1155.5 тис. — на денному відділенні [табл.3.1.9.]Серед галузевих груп навчальних закладів України найбільше студентів вчиться у закладах, що готують спеціалістів для промис¬ловості та будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров'я, економіки та права, транспорту та зв'язку.

Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території країни, обласних центрах та містах обласного підпо¬рядкування. Профіль підготовки спеціалістів для інших галузей відповідає переважно регіональній спеціалізації господарства України. Найбільше закладів вищої освіти, зокрема III—IV рівнів акредитації, сконцентровано у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Львові, Донецьку. У 2004 вищими навчальними закладами України різних рівнів акредитації було підготовлено майже 33.919 магістрів, 20.337 бакалаврів, 186.388 молодших спеціалістів[табл.3.1.10.].

3.2.Культура

Це сукупність закладів, установ, підприємств, ор¬ганізацій і органів управління, що здійснюють виробництво, роз¬поділ, збереження і організацію споживання товарів і послуг культурного й інформаційного призначення. До цього комплексу входять підприємства, що виробляють товари культурного та ін¬формаційного призначення, самі об'єкти культури і мистецтва, установи і організації засобів масової інформації. Широко розга-лужена мережа закладів культури та мистецтва - характерний показник розвитку культури будь-якої держави.

Наймасовішим закладом культури в Україні є бібліотеки, кіль¬кість яких у 2004 становила 20 тис. з книжковим фондом 333 млн. примірників книжок і журналів. У сільській місцевості діяло понад 15 тис. бібліотек з книжковим фондом 148 млн. примірників [табл.3.2.1.]. Однак кількість бібліотек не дає повної картини про рівень бібліотечного обслуговування на¬селення, який залежить перш за все від ступеня розвитку мережі бібліотечних установ і їх територіальної доступності, від наявності книжкових фондів та їх співвідношення з чисельністю насе¬лення. Забезпечення населення бібліотеками у міській і сільській міс¬цевостях не однакове. Рівень забезпечення міського населення бібліотечними установами є нижчим, ніж сільського, що пояснюється особливостями розселення. Одночасно кожна міська бібліо¬тека обслуговує більшу чисельність населення (читачів). Рівень задоволення попиту читачів значною мірою залежить від концент¬рації у бібліотеках книжок та співвідношення суспільно-політич¬ної, технічної, сільськогосподарської, художньої, дитячої та інших видів літератури. Більш різноманітну літературу мають, як прави¬ло, бібліотеки із значним книжковим фондом (понад 10 тис. при¬мірників). Активність населення у користуванні послугами бібліотек характеризується часткою читачів у загальній чисельності населення та числом книговидачі у розрахунку на одного жителя.