Розміщення соціальної сфера України

В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, поглиб¬лення суспільного поділу праці на базі науково-технічного прог¬ресу ускладнюються виробничі зв'язки, які вимагають від кожно¬го учасника виробництва глибоких знань у будь-якій сфері при-кладання праці. Високий рівень загальних і спеціальних техніч¬них та гуманітарних знань, а також культури і широкого світог¬ляду в сучасних умовах практично перетворюється не лише у фак¬тор подальшого удосконалення продуктивних сил, а й приско¬рення соціально-економічного прогресу.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культур¬них цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуго¬вуванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прог¬ресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зай¬нятості у суспільному виробництві та раціонального використан¬ня трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення ро¬бочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між міс¬том і селом, між соціальними групами населення і районами країни.

3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-куль¬турного і матеріально-побутового. Соціально-культурний комплекс включає галузі, пов'язані з відтворенням головної продуктивної сили суспільства, відновленням її працездатності і зміцненням здоров'я, з формуванням людського капіталу. Для цього комплек¬су характерним є переважання безплатних послуг та їх загально¬доступність. Галузі цього комплексу є важливим фактором під¬вищення продуктивності праці в усіх сферах господарського і культурного життя.

3.1.Освіта.

Забезпечує підвищення загального рівня знань і куль¬тури населення та всі галузі народного господарства кваліфіко¬ваними кадрами, а тому виступає важливим елементом відтво¬рення робочої сили.

Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. Наприкін¬ці 2004 р. в Україні налічувалось понад 14914 постійних дошкіль¬них закладів, у яких перебувало близько 996.5 тис. дітей [табл.3.1.1.]. Значна частина дітей дошкільного віку не відвідує ці заклади. Вищий рівень забезпе¬ченості дітей дошкільними закладами спостерігається у півден¬них та східних областях України, нижчий — у західних регіонах.Різке скорочення темпів спорудження дошкільних закладів в окремих сільських районах стало головною причиною того, що тут ще не повною мірою задовольняються потреби населення в послугах дошкільного виховання. Це негативно впливає на закріп-лення кадрів на селі, на продуктивність праці сільськогосподар¬ських працівників. Тому подальше розширення мережі дитячих садків у сільській місцевості, створення необхідних умов для до¬шкільників у кожному населеному пункті не втрачає свого соці¬ально-економічного значення. Досвід роботи Хмельницької, Дні¬пропетровської та ряду інших областей показав, що відкриття в невеликих населених пунктах дитячих дошкільних закладів як самостійного об'єкта чи в комплексі зі школою дає позитивні ре¬зультати. Збільшення показника охоплення дітей постійними ди¬тячими садками і яслами продовжує залишатися актуальною проблемою, особливо в західних регіонах.

Основним видом навчально-виховних закладів в Україні є се¬редня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший — початко¬ва, другий — основна, третій — старша школа, які відповідно за¬безпечують початкову, неповну середню і повну загальну середню освіту.Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профі¬льні класи.

Формування шкільної мережі в Україні відповідає основним принципам системи народної освіти, сформульованим у Законі України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та інших законодавчих документах.

На початок 2004/2005 навчального року в Україні функціону¬вало 21.7 тис. шкіл, у яких навчалося понад 5731 тис. учнів [табл.3.1.2.]. Більше половини учнів денних шкіл (77%) навчається українською мо¬вою, решта - вивчає українську мову як предмет. 22% учнів денних шкіл навчаються російською мовою, є також школи чи класи з молдавською (6.1 тис.), угорською (20 тис.), румунською (26.4 тис.), польською (1.4 тис.), сло¬вацькою (0.03 тис.), англійською (0.3 тис.), болгарською (0.1 тис.) та кримсько-татарською мовами навчання (5.8 тис.) [табл.3.1.3.].

Останнім часом активно розвиваються нові види навчальних закладів — гімназії, ліцеї та колегіуми, де поряд із загальноосвіт¬німи поглиблено вивчаються технічні та гуманітарні предмети. У 2004 р. в Україні функціонувало 511 гімназії, 411 ліцеїв, у тому числі 41 колегіумів, де навчалось понад 467.768 тис. учнів .