Передумови розмiщення продуктивних сил

– мінеральні, до яких зараховуються корисні копалини та мінерально-будівельна сировина. Мінеральні ресурси можуть підрозділятися на паливні, рудні й нерудні;

– земельні, серед яких виділяють типи ґрунтів, а також види господарського використання земель: рілля, сінокоси й пасовища, ліси й чагарники, малопродуктивні землі тощо;

– водні, які підрозділяються на води Світового океану та води суходолу, що складаються з поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики) і підземних вод (ґрунтові та артезіанські);

– біологічні ресурси, що включають рослинний і тваринний світ;– ресурси Світового океану, що перебувають: у воді в розчиненому стані, на морському дні й під ним – у товщі земної кори;

– рекреаційні, котрі включають природно-кліматичні, бальнеологічні й заповідні;

– кліматичні й космічні, до яких зараховується сонячна енергія, енергія вітру, внутрішнє тепло Землі, енергія хвиль, освітленість тощо.

За ступенем вичерпуваності природні ресурси поділяються на невичерпні й вичерпні. До невичерпних природних ресурсів відносяться: сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води. До вичерпних природних ресурсів зараховуються: ґрунт (1 см ґрунту відновлюється через 100 років), рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, вода.

До невідновних з погляду людства відносяться корисні копалини й мінерально-будівельна сировина. Період їхнього відновлення у земній корі налічує десятки й сотні мільйонів років, що несумірно з життям людини. Крім того, у найближчому майбутньому повністю вичерпається багато розвіданих запасів корисних копалин .

Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьогодні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж природні умови для життєдіяльності людини.

Треба розрізняти такі поняття: мінеральні ресурси, природні ресурси, сировина й корисні копалини.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах Землі (району, країни, реґіону, планети), придатних для використання у різних галузях господарства.

Корисні копалини – це мінеральні утворення в земній корі з певним хімічним складом і фізичними властивостями, які використовуються людиною у її господарській діяльності.

Корисні копалини посідають особливе місце серед природних ресурсів. За ступенем розвіданості та вивченості поклади корисних копалин поділяються на:

А – докладно розвідані й передані до експлуатації;

В – попередньо розвідані з приблизним визначенням меж покладів;

С1 – слабко розвідані, частково з урахуванням екстраполяції;

С2 – перспективні ресурси.

Корисні копалини розрізняються за якістю, глибиною залягання, вмістом корисного компонента у породі тощо. Наприклад, вугілля буває буре й кам’яне. Буре має нижчу теплотвірну здібність, ніж кам’яне (при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5–6 тис. ккал тепла, кам’яного вугілля Кузнецького басейну – 8,5 тис. ккал, Донецького – 7–9 тис. ккал, Печорського – 4–9 тис. ккал). Вугілля може мати спікність і використовуватись для коксування (вугілля Великої Британії, Китаю, Апалацького басейну в США, Донецького – в Україні, Південно-Якутського – в Росії).