Інтенсивні технології вирощування плодових культур в Лісостепу
При формуванні та обрізуванні крони проріджують гілки на центральному провіднику, залишаючи їх через 15–30 см одна від одної, проводять обмежувальне та омолоджуюче обрізування гілок старшого віку без укорочування однорічного приросту. Постійно видаляють чотири — п'яти річні обростаючі гілки залишаючи пеньки довжиною 3–5 см, косинкою до штамба, з зовнішньої бруньки якого виростає пагін. Нові гілочки, що утворилися, не вкорочують, а лише проріджують. Цей захід забезпечує щорічне утворення плодів високої якості.
Останнім часом в Україні закладають насадження яблуні на слаборослих підщепах (М.9, 62–396, 57–476), які забезпечують плодоношення в рік садіння або не пізніше другого року після нього. В таких садах дерева формують за системою веретено (стандартне, стрімке або суперверетено).
Формування дерев за типом стрімке веретено створює ідеальну підпорядкованість гілок — усі розгалуження першого порядку відходять від стовбура під прямим кутом. У саджанців з передчасним галуженням вирізують на кільце гілки з дуже гострим кутом відходження, а також розміщені на штамбі. Залишені пагони не вкорочують. Це сприяє створенню на стовбурі помірно ростучої деревини і закладанню генеративних бруньок. При формуванні в кроні видаляють пагони, що ростуть вертикально на бічних гілках, а центральний провідник при активному рості переводять на бічний конкурент.
В насадженнях яблуні на слаборослих підщепах із щільним садінням дерев (4–3,5 х 0,75–1,5 м) крону формують за типом суперверетена з короткими бічними пагонами. Якщо в кроні утворюється велика кількість коротких бічних пагонів, центральний провідник не вкорочують. У таких садах застосовують переважно літнє обрізування, щоб не викликати загущення крони.
В насадженнях на слаборослих підщепах, які сформовані за типом веретено, обов'язково встановлюють індивідуальну опору (жердину) біля кожного дерева або шпалеру з 2 рядів дроту, а де можливо, проводять капельне зрошення з одночасним підживленням рослин.
Для створення високопродуктивних садів і одержання в них ранніх урожаїв використовують у першу чергу кроновані однорічні саджанці з 4–6 бічними пагонами та діаметром штамба в основні не менше 15–17 мм або дворічні переважно для зерняткових порід.
Садіння дерев. У зоні Лісостепу плодові дерева висаджують навесні, в першу декаду польових робіт, у садивні ями розміром 60 х 60 см, а при високій щільності в ряду (0,6–1,0 м) — в борозни глибиною близько 40 см. Дерева, щеплені на насіннєвих підщепах висаджують так, щоб після ущільнення ґрунту в ямі місце щеплення знаходилося на рівні ґрунту або на 2–3 см вище. На вегетативних підщепах місце щеплення залишається на висоті не менше 6–8, а при високій окуліровці — 20–25 см і більше над ґрунтом. Відразу після садіння проводять полив (30–40 л води на дерево). Лунки або пристовбурні смуги мульчують перегноєм, торфокомпостами або сухою землею. В перший місяць після садіння рослини поливають не менше 2–3 разів.
Система утримання ґрунту в саду. Визначальним фактором вибору системи утримання ґрунту є кількість опадів протягом року та за вегетаційний період, глибина залягання ґрунтових вод, особливості рельєфу і наявність зрошення. В регіонах, де кількість опадів на рік становить 500–600 мм, ґрунт у міжряддях та пристовбурних смугах молодих і плодоносних дерев утримують в розпушеному і чистому від бур'янів стані (чорний пар).
У північному та західному Лісостепу, а при наявності 600–700 мм опадів і у південних регіонах, у молодих та плодоносних садах у першій половині вегетації застосовують чорний пар. У другій, починаючи з липня, висівають ярові (люпин, гірчиця, фацелія), або озимі сидеральні культури (озиме жито, вика, горох–пелюшки та ін.), причому останні висівають у вересні. Ця система, яку інакше називають "сидеральний пар", дозволяє щорічно заорювати 15–30 т/га зеленої маси і, таким чином, поповнювати запаси органічних добрив.
За умов зрошення та в районах, де кількість опадів перевищує 600–700 мм, кращою системою утримання ґрунту в садах є дерево–перегнійна, за якою міжряддя утримують під задернінням злаковими травами, котрі скошують, в міру відростання, 5–6 разів за сезон. З багаторічних трав кращими є злакові: райграс пасовищний (норми висіву 13–15 кг/га), грястиця (15–20), вівсяниця червона (12–16), вівсяниця лучна (15) та польовиця біла (9 кг/га). Вони менше висушують ґрунт, досить морозостійкі і не приваблюють бджіл, присутність яких може обмежувати використання пестицидів.Така система поліпшує структуру ґрунту, зменшує витрати на обробіток, захищає його від вітрової та водної ерозії, сприяє підвищенню якості плодів. З часом, в міру створення захисного мульчуючого шару, режим вологості поліпшується і зрівнюється з відповідним показником на чорному пару. Треба враховувати, що для підтримання належного стану травостою, кількістю добрив, які вносять у саду, необхідно збільшувати. Пристовбурні смуги в усіх випадках утримують під чорним паром з використанням механізмів або гербіцидів.