Доцільність та особливості створення культурних пасовищ

Значення пасовищного корму та культурних пасовищ

Одним із шляхів інтенсифікації лучного кормовиробництва та зміцнення кормової бази є створення і раціональне використання культурних пасовищ, особливо зрошуваних, на яких незалежно від погодних умов одержують по 80-100 ц/га і більше кормових одиниць, збалансованих за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами, що в 2-3 рази дешевше, ніж вирощування інших зелених кормів.

Зелений корм (в тому числі і пасовищний) був і залишається основним кормом при літньому утриманні більшості видів сільськогосподарських тварин. Частка його в літньому раціоні великої рогатої худоби і овець, залежно від зони, становить 60-80%. На Поліссі худоба випасається влітку 150-160 днів, в Лісостепу — 160-180 і в Степу — до 200 днів. За пасовищний період господарства отримують понад 60% річного надою молока. Випасання корів на культурних пасовищах сприяє оздоровленню тварин, підвищенню стійкості їх організму до захворювань, особливо туберкульозу, створює умови для одержання повноцінного приплоду і розвитку молодняку та зумовлює збільшення його приросту на 25-30%. Особливо важливе значення мають культурні пасовища як фактор значної економії матеріально-технічних засобів та енергоресурсів.

За даними А.О. Кутузової і П.С. Макаренка (1986), культурні пасовища сприяють зниженню затрат праці, енергії та матеріально-технічних засобів на 20-30% в порівнянні із стійловим утриманням тварин, що сприяє отриманню найдешевшого молока — 20-25 грн. за центнер. Культурні пасовища мають також велике економічне та агрономічне значення: їх створення на схилах припиняє водну і вітрову ерозію та сприяє відновленню структури ґрунту, а отже й підвищенню його родючості.

Типи культурних пасовищ.

За строками використання культурні пасовища поділяються на багаторічні (або постійні), короткострокові та однорічні. Багаторічні культурні пасовища створюють переважно поза сівозміною і використовують без перезалуження протягом 6-10 і більше років. Травостій їх складається переважно із низових злаків і конюшини повзучої, а при внесенні азотних добрив у високих дозах -лише із злаків з переважанням грястиці збірної. Завдяки інтенсивній системі удобрення, правильному використанню та належному догляду за травостоєм продуктивність таких пасовищ протягом багатьох років залишається високою.

Короткострокові пасовища створюють у сівозмінах або поза ними і використовують до п’яти років. У травосумішки підбирають не більше двох-трьох верхових злаків і бобових трав, тому вони і дають високі врожаї лише протягом короткого періоду, після чого їх врожай різко зменшується через випадання сіяних трав. Вартість корму з них вища, ніж з багаторічних пасовищ.

Короткострокові пасовища можуть бути постійними і змінними (останні розміщують переважно в сівозмінах). Ці види пасовищ створюють у районах з недостатньою кількістю опадів, на бідних ґрунтах та первинно освоюваних ділянках до закладання на них багаторічних пасовищ. Вони можуть мати постійну огорожу та інше обладнання. На змінних пасовищах використовують переважно електроогорожу.

Однорічні пасовища — це кормові угіддя з однорічних трав, що використовуються переважно для одноразового випасання худоби. Вони доповнюють короткострокові і багаторічні незрошувані пасовища, які забезпечують нерівномірний вихід зеленого корму протягом всього пасовищного періоду. У Лісостепу завдяки однорічним пасовищам можна на 20 днів продовжити пасовищний період, випасаючи худобу рано навесні на посівах озимих культур, влітку — на вико-вівсяних чи інших сумішках, а восени — на післяжнивних посівах багатокомпонентних сумішок та кормової капусти. За призначенням розрізняють культурні пасовища для корів, нетелей, відгодівельного молодняку великої рогатої худоби і телят віком до одного року, а також для овець, коней, свиней та птиці. Найважливішу роль пасовища відіграють у годівлі молочного стада та ремонтного молодняку. В західноєвропейських країнах, США, Канаді та Новій Зеландії такі пасовища є основою кормової бази для молочного тваринництва.

Важливе значення мають культурні пасовища і для м’ясного скотарства. Їх необхідно, насамперед, впроваджувати у господарствах, які мають великі площі природних кормових угідь, для утримання м’ясного поголів’я, а також для відгодівлі молодняку. Наявність культурних пасовищ дає змогу ефективніше організувати в літній період вирощування молодняку великої рогатої худоби на м'ясо з наступною відгодівлею в стійлі.

Утримання на культурних пасовищах корів і телиць з телятами м’ясних порід, а також відгодівельного молодняку поряд з високими приростами живої маси сприяє економії концентрованих кормів, які в сучасних відгодівельних комплексах становлять 40-77 % раціонів.Добре доглянуті культурні пасовища є одним з основних факторів інтенсифікації вівчарства та переведення його на промислову технологію. Вівці не вибагливі до пасовищного корму, краще поїдають різнотрав’я, ніж велика рогата худоба, можуть пастися на будь-яких природних кормових угіддях, в тому числі на крутих схилах. Випасання позитивно впливає на продуктивність і відтворювальні функції тварин та на якість вовни. За даними О.В. Андреєва та О.А. Зотова (1985), вівці романівської породи при стійловому утриманні мали приріст живої маси за літній період на 24% менший, в той час як кормів витрачалося на 1 кг приросту на 38% більше, ніж при пасовищному.