Післязбиральна обробка вороху зернових і круп’яних

Для зниження тровмованості потрібно:

1.підтримувати добру наповненість самотічних труб, особливо для сухого зерна;

2.зменшувати кут нахилу самотічних труб для сухого зерна та зерна, що дуже травмується (кукурудза кремениста і зубоподібна, жито).

Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса і кукурудзи сушать, враховуючи: цільове призначення (насінне, продовольче); ступінь достигання (воскова стиглість, повна); кількість вільної вологи, яка повинна бути видалена; якість клейковини за пружністю (міцна, добра, слабка).

Зерно насінного призначення, свіжозібране, з вищим вмістом вологи, міцною клейковиною сушать із застосуванням ступеневих режимів, нижчих температур теплоносія та нагрівання зерна. У практиці рекомендується користуватися даними таблиці 5.5.

Для невеликих партій зерна насінного призначення користуються повітряно сонячним сушінням застосовуючи:

1.товщину шару зернових злакових 10-20 см, зернобобових 10-15 см;

2.гребенистий насип;

3.при досягненні температури понад 25°С перемішують.

За наявності мірабіліту (натрію сульфату) чи побічного продукту при виробництві штучних волокон для великозерних бобових зерно (вологість якого 1-5%) змішують із хімічними речовинами: при вологості зерна 20% їх необхідно на 1 т 60 кг, 25% — 120, при 30% — 180 кг/т.

Кукурудзу в качанках сушать у камерних сушарках або на майданчиках для активного вентилювання з використанням тепловентиляційних агрегатів, враховуючи, що:

1.сушити кукурудзу в качанах потрібно швидко;

2.застосовувати високі питомі подачі теплоносія (не менше 500 м3/т/год);

3.температура теплоносія має бути тим нижчою, чим вища вологість зерна: при вологості зерна вище 40% температура теплоносія повинна бути не вищою 36°С, при 35-40% — 38°С, 30-35% — 40°С, 25-30% — 40°С, 20-25% — 44°С, при вологості нижче 20% — 45-46°С із нагріванням зерна до температури не вище 42°С. У південно-східних районах Лісостепу продовольчу кукурудзу сушать у сапетках, які розміщують впоперек панівних вітрів на вільних від лісових насаджень територіях.

2. Зберігання зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзиЗернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно (наприклад, зерно ячменю пивоварного) зберігають вологим (15-16%) в охолодженому режимі (з температурою нижче плюс 10°С). Зернову масу вологістю понад 19% краще охолоджувати до плюс 5-6°С.

Регулярно необхідно вести спостереження за температурою, зараженістю, вологістю, органолептичними показниками. Температуру свіжозібраного зерна (перші три місяці) вологого і сирого вимірюють щодня; зерна середньої сухості — один раз на три дні; зерна сухого — не рідше одного разу на 15 днів; охолодженого вологого чи сирого — не рідше двох разів на декаду. На зараженість шкідниками перевіряють щодекади при температурі зерна вище плюс 10°С, один раз на 15 днів — при температурі нижче 0°С. Зразок для встановлення зараженості відбирають на глибині 0,5-0,8 м у темніших і менш вентильованих місцях. Органолептичні показники (запах, забарвлення) визначають завжди перед визначенням будь-якого іншого показника якості зерна. Вологість вимірюють при тривалій зміні метеорологічних умов (більш як два тижні). Вміст вологи та сміттєвих домішок визначають обов’язково для партій зерна, які надходять або призначені для відвантаження.

Якість продовольчого зерна та зерна насінного призначення визначають за показниками і в терміни, передбачені для зерна відповідного цільового призначення.