Післязбиральна обробка вороху зернових і круп’яних

1. Обробка зернової маси пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи

З метою одержання добрих результатів післязбиральної обробки зернової маси господарство повинне мати відповідно підготовлену за потужностями матеріально-технічну базу: тік, сховища, обладнання для очищення, сушіння, транспортування тощо. Для того щоб собівартість робіт була якомога нижчою, необхідно, щоб:

1.тік (відкрита і закрита частини) мав площу 1-1,5 м2 на 1 т зерна, що надійде сюди. Розрахунок здійснюють по зерну ранніх чи пізніх культур (яких більше виробляється);

2.автоваги, до яких добрий під’їзд, були на підвищеному місці й перевірені службою стандартизації перед початком збирання врожаю;

3.сумарна продуктивність машин ворохоочисників та первинної обробки була вищою за денну продуктивність роботи комбайнів. На цьому обладнанні економити не слід, оскільки найголовнішим правилом післязбиральної обробки є негайне очищення, а як зерно вологе й сире — негайне сушіння його.

Ворох зерна будь-якої культури, що надходить від комбайна — це створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємодіють живі організми (насіння основної культури та бур’янів, мікрофлори тощо) з навколишнім середовищем. Через те що зернова маса — явище неприродне, вона без подальшого втручання людини існувати не може. Частим явищем у практиці є самозігрівання зернової маси, яка надійшла на тік після обкошування поля (перед роздільним збиранням). Кінець (середина) воскової стиглості зерна, при якій починають роздільне збирання, 30 (40)% — його вологість, що призводить до самозігрівання вже через кілька годин. Це зерно необхідно відразу очистити і висушити або використати на кормові цілі.

Обмолот зерна супроводжується найменшим травмуванням, коли вологість його становить 16-17%. При нижчій вологості зерно травмується у вигляді мікро-, макротріщин та битого. При вологості вище 17-18% воно травмується від вм’ятин, що призводить до зниження його як посівних, так і продовольчих якостей.

Для ефективної роботи зерноочисних та сушильних машин партію зерна перед обробкою необхідно проаналізувати за наявністю домішок і вмістом вологи. При збиранні врожаю навіть з одного поля на тік можуть надходити партії зерна, різні за вологістю, домішками, що пояснюється коливанням погоди при збиранні, чистотою поля, часом збирання протягом дня (вранці, полудень) тощо. Дані аналізу використовують для визначення схеми післязбиральної обробки та кількісного обліку зерна.

Важливу роль відіграє завідувач току. В одній особі мають бути поєднані знання механіка, агронома та економіста. Від нього залежать результати кількамісячної роботи великих рослинницьких колективів, це дуже відповідальна посада.

Зерноочисні машини повинні бути відрегульовані так, щоб за один пропуск зернова маса набула потужної якості. Для цього відремонтовані машини й обладнання повинні бути відрегульовані перед обробкою кожної партії зерна, особливо необхідно:

1.встановити машини по ватерпасу (як вздовж, так і впоперек), оскільки це впливає як на якість роботи, так і на знос обладнання;

2.підібрати відповідно до якості зернової маси (виповненість чи невиповненість зерна основної культури, наявність дрібних, великих, важких, легких домішок) розміри вічок решіт та вічок трієрних циліндрів. Компоненти домішок зернової маси, які відрізняються за шириною, відокремлюють на ситах із круглими вічками, за товщиною — на ситах із продовгуватими вічками, за довжиною — на кукільних або вівсюжних трієрах;

3.відрегулювати подачу зернової маси в зерноочисну машину: завантаження решета Б1, на його початку для великого зерна повинно бути завтовшки 6-10 мм, дрібного — 3-6, у кінці цього решета, решето вдвічі менше Б2 має бути покрите насінням на 75-80%;

4.перевірити відсутність вібрації при роботі машин та наявність захисних огорож і заземлення;

5.відрегулювати силу повітряного струменя: при обробці вологого вороху її збільшують.