ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Виняткової уваги потребує передпосівний обробіток. Його слід проводити старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора КПС-4, УСМК-5,4 або інших з боронами чи комбінованими агрегатами РВК-7,2; РВК-5, ВІП-5,6 і не залишати необроблених "огріхів". Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі й розтягнення появи їх у часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Якщо культивація глибока, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.
Потрібно мати на увазі, що основні посіви жита зосереджені на ґрунтах, які мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку необхідно проводити на глибину від 16 до 22 см. На піщаних, чистих від бур`янів ґрунтах після люпину, льону та інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.
Удобрення.
Серед хлібних культур озима пшениця — одна з найвибагливіших до родючості ґрунту. Добрива підвищують її врожайність на всіх типах ґрунтів. Потребує легкодоступних форм елементів живлення. На утворення 1ц зерна з відповідною кількістю соломи пшениця використовує з ґрунту 3-4 кг азоту, 1-1,3 — Р2О5, 1,8-2,5 кг К2О. Коефіцієнти засвоєння азоту з ґрунтових запасів — 0,20-0,15, калію — 0,1-0,20, із мінеральних добрив, внесених безпосередньо під пшеницю, — відповідно 0,5-0,80; 0,15-0,45; 0,55-0,95; внесених під попередник — 0,05-0,07; 0,10-0,20; 0,15-0,25, з органічних добрив — відповідно 0,20-0,35; 0,30-0,50; 0,50-0,70 та 0,15-0,25; 0,10-0,20; 0,10-0,20.
На формування 1 ц зерна озиме жито з ґрунту забирає 2,9-3,3 кг азоту 1,1-1,4 фосфору, 2,2-3 кг калію. Коефіцієнт використання азоту, фосфору і калію з ґрунтових запасів становить відповідно 0,20-0,35; 0,10-0,17; 0,10-0,22, із органічних добрив — 0,20-0,35; 0,30-0,50; 0,50-0,70, із мінеральних — 0,55-0,80; 0,25-0,45; 0,65-0,80.
На 1 ц зерна озиме тритікале виносить з ґрунту азоту 3,3-4 кг, фосфору — 1,1-1,4, калію — 2-2,7 кг. Коефіцієнти засвоєння елементів живлення з ґрунту, органічних і мінеральних добрив такі як і у пшениці.
На 1ц зерна з відповідною кількістю соломи озимий ячмінь бере з ґрунту 2,3 — 3 кг азоту, 0,9-1,1 — фосфору, 1,7-2,3 кг калію.Система удобрення озимих зернових культур складається з основного удобрення, внесення добрив у рядки при сівбі та підживлень під час вегетації. В основному удобрені, яке вносять під основний обробіток ґрунту, використовують гній і гнойові компости ? 25-30 т/га? та 80-90% фосфорно-калійних добрив. Вища ефективність гною в зоні достатнього зволоження і після непарових попередників. Внесення його під попередник та озиму пшеницю безпосередньо забезпечує майже однаковий приріст урожайності. Добрі результати дає внесення гною у поєднанні з мінеральними добривами в половинних нормах.
Високу ефективність має внесення гранульованих добрив у рядки під час сівби ?на 3-5 см глибше і вбік від висіву насіння?. Доза — P10-15P10-15K10-15, а на бідних дерново-підзолистих ґрунтах N10P15K15 Азотні добрива використовують для підживлення. Лише після гірших попередників та на бідних дерново-підзолистих ґрунтах доцільно під передпосівну культивацію вносити N25-30. Підживлення проводять у кілька строків у найвідповідальніші фази розвитку рослин. Перше підживлення проводять способом розсівання гранульованої форми азотних добрив на початку весняного відростання рослин ?другий етап органогенезу?. Доза — N30-40 або 20-30% від розрахункової норми на вегетацію. Воно прискорює укорінення рослин, листоутворення, загальну кущистість. Друге підживлення таким же способом проводять на початку виходу рослин у трубку ?четвертий етап органогенезу? для підвищення продуктивної кущистості. Доза — 50% від норми азоту на вегетацію ?40-60 кг?. Третє — від фази "прапорцевого" листка і колосіння до початку формування зерна ?сьомий, восьмий, дев’ятий етапи органогенезу? для підвищення озерненості колоса і виповненості зерна. Це підживлення більше, ніж попередні впливає на якість зерна. Застосовують його, розсіюючи гранульовану форму азотного добрива, або обприскуючи посіви водним розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати сечовину ?не більше як 20%-й водний розчин?,оскільки розчини аміачної селітри виявляють сенсибілізуючу гербіцидну дію й обпікають листки та інші органи рослин. Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є можливість одержати сильне зерно, але проведених підживлень недостатньо, тоді проводять додаткове, понад розрахункові норми, високоякісне підживлення розчином сечовини або плаву при дозі азоту 25-35 кг/га у фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1-2% і клейковини — на 2-4% і більше.
Перше підживлення буде ефективнішим, якщо добрива вносити прикоренево на глибину 4-5 см дисковими сівалками. В такому разі можна застосовувати одночасно і фосфорно-калійні добрива, якщо з якоїсь причини не вся їх доза була внесена до сівби. Питання щодо проведення третього підживлення спірне й донині. Ефективність використання азоту з туків у цьому підживлені знижується. Тому воно недоцільне в зонах з недостатнім зволоженням й у роки з посушливою погодою в цей час. Отже, у степових богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в першому, або першому і другому підживленнях, враховуючи станом розвиненості посівів та величину загальної норми азоту.