Карпатський соціально-економічний район
Карпатський соціально-економічний район охоплює крайню західну частину України та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. Загальна його площа складає 56,5 тис. км2 або 9,4% території держави. В складі згаданих адміністративних областей налічується 58 адміністративних районів, 79 міст та містечок, 86 селищ міського типу на майже 3,6 тис. сільських населених пунктів.
На території району проживає 6 368,2 тис. осіб (1.01.2001), що складає 12,9% населення України. Слід зауважити, що в районі розташована найменша за чисельністю населення та площею адміністративна область – Чернівецька (відповідно 929,2 тис. осіб і 8,1 тис. км2).
Рівень економічного розвитку оцінюється як середній. Розмір національного доходу на душу населення перевищує пересічно український лише у Львівській області. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12% промислової продукції України, в тому числі продукції машинобудування і металообробки 10,9%, електроенергетики – 7,1%, хімічної та нафтохімічної – 13%, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості – 32,7%. За випуском автобусів, автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район виступає монополістом
Географічне положення
Географічне положення району є досить своєрідним та характеризується низкою позитивних та негативних рис, що в принципі є звичайним для кожного соціально-економічного району держави явищем. Як вже згадувалось, район розташований на крайньому заході України. Він знаходиться близько до центру Європи на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район перетинає Головний Європейський вододіл. На півночі район межує з Волинським, на сході – з Подільським соціально-економічними районами. З заходу та півдня район має прямий вихід до таких європейських держав як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова.
Саме таке розташування обумовлює вигідні риси економіко-географічного положення району. Таке близьке до європейських держав, прикордонне положення сприятливо впливають на формування кооперативних зв’язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей. Налагодженню тісних стосунків з країнами Центральної та Східної Європи сприяє досить розвинена мережа транзитних залізничних (Київ – Львів – Ужгород – Прага, Брест – Львів – Чернівці – Бухарест, Київ – Львів – Варшава), автомобільних (Київ – Львів – Варшава, Кишинів – Чернівці – Львів – Краків, Київ –Львів –Будапешт, Одеса – Львів – Краків) та газопровідних (газопроводи “Союз”, “Братерство”, “Прогрес”, Уренгой – Помари – Ужгород і далі на Угорщину та Словаччину, нафтопровід “Дружба”, аміакопровід Калуш – Тисауйварош (Угорщина)) шляхів, які є частиною євразійської траскордонної системи і зв’язують промислово розвинуті регіони цих країн між собою. Водночас це дає змогу розвивати на території району галузі, які б виробляли експортну продукцію чи забезпечували її транзит. Певною перешкодою у налагоджені внутрішьорайонних зв’язків є Карпатська гірська країна, що займає в межах району положення, близьке до центрального; це зумовлює диспропорції в розвитку господарства в межах району та неоднаковий рівень розвитку транспортної мережі. Ще одним негативним моментом є віддаленість району від основних металургійних баз держави, тому тут недоцільно розвивати метало містке машинобудування; також район не може в повній мірі забезпечити себе власним паливними ресурсами, а від Донецького соціально-економічного району розташовані далеко.
Історико-географічні передумови формування території району і його господарства
Однією з причин виділення згаданих областей в окремий район є історико-географічні.
На зорі державності територія заселялась племенами білих хорватів. Саме їхні поселення стали початком державницьких територій частини Київської Русі, а потім і Галицько-Волинської держави. Вже на той час територія була добре освоєною і густо заселеною. Період розквіту припадає на Галицько-Волинську державу, коли закладались і розвивались міста, як господарські та адміністративні центри, активно розвивається торгівля, в т.ч. і міждержавна, закладались шляхи сполучення. В цілому можна говорити про досить міцні зв’язки між територіями, що ввійшли до складу соціально-економічного району. Вже в той час Львів починає відігравати роль ядра, що мав притягальну та районоформуючу функцію.Розташування на крайньому заході Русі обумовило буферність її положення стосовно країн Західної Європи в період монголо-татарської навали, що безумовно негативно відобразилось на господарському розвитку території. З іншого боку в період середньовіччя ті ж країни Європи неодноразово виказували свою претензійність на територію Прикарпаття. Національно-визвольні змагання та війни XV – XVII ст.. були реальним спробами утвердження територіальної національної цілісності та господарського розвитку території. Багато міст в той час отримали право на самоврядування, що було також відчутним поштовхом в розвитку краю; такими центрами були Галич, Городенка, Долина, Івано-Франківськ (тодішній Станіслав), Калуш, Коломия, Косів, Рогатин, Снятин, Тлумач, Тисмениця (всі – у Івано-Франківській області), Берегове, Виноградів, Мукачеве, Тячів, Ужгород, Хуст (Закарпатська область), Белз, Бібрка, Броди, Городок, Добромишль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Комарно, Львів, Мостиська, Самбір, Стрий, Хирів (Львівська область), Хотин. Чернівці (Чернівецька область). Такий об’ємний список дозволяє твердити про значну сформованість території вже в середні віки.