Демографічна думка в Україні – історія і сучасність

ПЛАН

1.Основи демографічного стану в Україні.

2.Початок ХХ сторіччя – новий етап у розвитку дореволюційної демографічної думки в Україні.

3.Розвиток демографічної думки в Україні за радянської доби.

Природною основою демографічного стану в Україні є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народо¬населення є те, що воно є природною основою формування трудо-вих ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які віді¬грають вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галу¬зей господарства.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структу¬ра є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення.

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності насе¬лення України є його природний рух.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію віко¬вої структури населення, зумовлює зниження природного приро¬сту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збіль¬шення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господар¬ства робочою силою.

Підвищення рівня життя населення в територіальному розрізі залежить від раціонального використання трудових ресурсів, що відображено і в затратах живої праці на виробництво відповідної продукції.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським і сільським. Основни¬ми чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напря¬мів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктив¬них сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслі¬док територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земель¬них ресурсів та ін.).

Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Щодо темпів зростання населення України, то вони надто повільні через зниження природного приросту, його механічну рухливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієнтації на впровадження трудозберігаючих технологій.

Початок XX сторіччя являє собою новий етап у розвитку дореволюційної демографічної думки в Україні. Глибокий вплив на розвиток комплексного підходу до вивчення народонаселення у програмах земських міських і сільських переписів справили праці доцента Київського університету М.І.Зібера. Під його керівництвом була складена програма перепису населення Києва 1874 року, а також програма діяльності Російського географічного товариства.

У розширення й поглиблення уявлень про розвиток народонаселення вагомий внесок зробили й представники української революційно-демо¬кратичної думки. Так, І.Я.Франко та П.А.Грабовський присвятили низку публі¬цистичних статей трудовій міграції селян з українського села внаслідок аграрного перенаселення.

Праці С.О.Подолинського з проблем здоров'я населення в Україні сприяли розвитку досліджень демографічного характеру на початку XX сторіччя. Водночас провідну роль у вивченні якості населення та його природного руху починають відігравати праці українських соціал-гігієністів — І.І.Пантюхова, Т.І.Маковецького, І.П.Скворцова, М.М.Кузнецова, Є.В.Святковського, О.Ю.Корчак-Чепурківського, Л.О.Смідовича та інших.