Місце енергетики в економічній системі країни
Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства пер-важало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка зни¬зиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.Фактично неможливо переоцінити значення енергетики в сучасному суспільстві. Безпека держави, відродження національної економіки, підвищення якості життєвого рівня населення нерозривно пов'язано із сталим розвитком енергетики країни. Могутній енергетичний потенціал, яким володіє Україна, є тим надійним фундаментом, що гарантує забезпечення економіки та населення паливно-енергетичними ресурсами.
Основою енергетичної політики і головною стратегічною метою є енергетична незалежність, яка безпосередньо гарантує безпеку держави.
Найвищим пріоритетом Енергетичної стратегії України є забезпечення максимально ефективного розвитку енергетики для підвищення якості життя населення країни до рівня кращих світових стандартів. У зв’язку з цим метою Енергетичної стратегії є визначення шляхів і створення умов для безпечного, надійного, ефективного та сталого функціонування енергетичного сектора.
Відповідно до цього в Енергетичній стратегії визначаються шляхи вирішення низки проблем в енергетиці: раціонального забезпечення країни паливно-енергетичними ресурсами, стабільного енергозабезпечення всіх сторін життєдіяльності суспільства, суттєвого підвищення рівня енергетичної ефективності, зменшення впливу енергетики на навколишнє середовище, що має забезпечити високі життєві стандарти громадян України.
Зазначені цілі та пріоритети Енергетичної стратегії України визначають, по суті, перехід України на прийняту у світі якісно нову модель сталого розвитку енергетики.
На сучасному етапі розвиток паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) здійснюється в напрямі широкомасштабних дій по реформуванню всіх галузей ПЕК.
На часі - здійснення невідкладних та першочергових заходів з поліпшення технічного стану енергетичних підприємств, а саме: забезпечення працездатного стану та ефективного використання існуючих виробничих потужностей за рахунок регламентних ремонтних робіт, суворого дотримання технологічної дисципліни; забезпечення оновлення та подовження термінів роботи основних фондів шляхом реконструкції, модернізації обладнання та відбудовних ремонтів; більш рішуче проведення інформатизації енергетичного комплексу; припинення розкрадання енергоносіїв та елементів устаткування шляхом впровадження ефективних систем обліку і контролю на всіх технологічних стадіях – виробництво, транспортування, споживання. Ці загальні вимоги мають бути конкретизовані та адаптовані до умов кожної з енергетичних галузей.
Стратегія передбачає зростання національної економіки за трьома сценаріями розвитку: песимістичний, вірогідний (базовий), оптимістичний. За базовим сценарієм виробництво ВВП у 2010 році становитиме близько 80% від його рівня у 1990 році. У 2030 році рівень ВВП досягне майже 200 %.
Відповідно, споживання паливно-енергетичних за базовим сценарієм у 2010 та 2030 роках відповідно становитиме: електроенергія – 190,1 та 352,6 млрд. кВт.г; тепло – 391 та 452 млн.Гкал; вугілля товарне – 123,1 та 180,6 млн.т, газ – 75,1 та 116,4 млрд.куб.м, моторне паливо – 32,6 та 48,5 млн.т.у.п., інше паливо – 0,85 та 1,86 млн.т.у.п.
Вугільна промисловість є основним постачальником власного палива в країні. Така ситуація збережеться і в майбутньому завдяки великим покладам українського вугілля. При прогнозуванні перспектив її розвитку враховувались такі негативні чинники, як низька конкурентноздатність цього вугілля, гострі соціальні проблеми шахтарських регіонів, обмежені валютні можливості країни із закупівлі палива за імпортом тощо. Досліджено чотири сценарії розвитку вугільної промисловості. Згідно з базовим сценарієм видобуток рядового вугілля у 2010 році становитиме 110 млн.т. та в 2030 році – 120 млн.т. Необхідні капіталовкладення при цьому визначені в обсягах 52,0 та 178,2 млрд.грн. відповідно у цінах 2000 року.
Ефективний розвиток нафтогазового комплексу є одним із ключових державних пріоритетів. Виникає необхідність у забезпеченні приростів розвіданих запасів вуглеводнів. Стратегія встановлює, що прирости запасів газу повинні становити 235 млрд.куб.м у 2010 році та 1114 млрд.куб.м - у 2030 році.; відповідні за роками прирости запасів нафти з конденсатом становлять 105 та 299 млн.т.