Демографічні передумови РПС
Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення. Вона залежить насамперед від вікової структури. Зви¬чайно, чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Ос¬тання може зростати за рахунок додаткового залучення у вироб¬ництво осіб пенсійного і підліткового віку. Кількість трудових ре¬сурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездат¬ного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів – це поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, що уможливить зниження смертності та інвалідності осіб у працездат¬ному віці, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскіль¬ки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша.
В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресив¬ною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це най¬важливіший фактор трудозабезпечення майже всіх галузей еконо¬міки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш репрезента¬тивні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового по¬тенціалу.
Під трудовим потенціалом слід, на нашу думку, розуміти систе¬му, що має просторову і часову орієнтацію, елементами якої висту¬пають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятість та робоче місце.
Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними факторами (природним приростом, станом здоров’я, міграційною рухливістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі і відповідно можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.
Якість трудового потенціалу – поняття відносне. Його показ¬ники виявляються в показниках якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Якісні характеристики трудового потенціалу можуть бути розкриті за до¬помогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, мораль¬них, науково-технічних та ін.
Щодо темпів зростання населення України, то вони надто по¬вільні через зниження природного приросту, його механічну рух¬ливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієн¬тації на впровадження трудозберігаючих технологій.
Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, знижен¬ня абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адмініс¬тративних районів, низький рівень ефективності використання робо¬чої сили в галузях народного господарства зумовлюють потребу нау¬кових досліджень і практичних заходів щодо раціонального викорис¬тання ресурсів живої праці не тільки в галузях, а й в окремих районах України.Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досяг¬нень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку еконо¬міки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі нау¬ково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.
Нині значна кількість робітників у промисловості, будівництві та в сільському господарстві зайнята на ручних роботах. Безперечно, вони будуть вивільнені з цих галузей господарства за умови підви¬щення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.
Механізація та автоматизація виробничих процесів, спеціаліза¬ція виробництва сприяють зниженню трудомісткості продукції, що дає особливо великий ефект при розміщенні підприємств у райо¬нах, де трудових ресурсів не вистачає. Велике значення має також скорочення адміністративного персоналу з наступним його пере¬розподілом у галузі матеріального виробництва і сферу послуг.
Однією з найважливіших проблем є підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві. В бага¬тьох адміністративних районах сільськогосподарські підприємства гостро потребують додаткової робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосереджено майже 5 млн. чол., що становить майже 21.1% середньорічної чисельності зайнятих у народному господарстві. Причини такого дефіциту Не однозначні. На¬самперед різко погіршилася віково-статева структура сільського на¬селення. Низький рівень механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну трудомісткість продукції. Недосконалі й форми організації виробництва та оплати праці. Все це потребує ви¬сокого рівня зайнятості населення в сільському господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив із сіл трудових ресурсів, на¬самперед молоді та кваліфікованих працівників.