Демографічні передумови РПС
Основа кожної держави – це населення, люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості на¬селення, його працересурсного та інтелектуального потенці¬алу, виробничої і духовної культури.
Ми живемо у такий період розвитку людської цивіліза¬ції, коли, незважаючи на зростаюче об’єднання світу, ос¬новною тенденцією є формування і розквіт націй та їх держав. Розвиваються передусім національні держави, тобто такі, які формуються певною нацією.
Проблема виживання української нації в сучасний період пов’язана передусім із двома негативними демографіч¬ними процесами – старінням і депопуляцією населення. Старіння народу – це наростання у ньому питомої ваги старших поколінь порівняно зі середніми та молодшими. Якщо ця частка людей у віці понад 60 років перевищує десять відсотків, то нація належить до старіючої. Тепер в Україні населення такої групи становить близько 20%.
Старіння є великою мірою результатом зниження пито¬мої ваги населення молодших вікових груп (до 16 років), яка, у свою чергу, прямо залежить від зменшення народ¬жуваності. У 1991 р. в Україні вперше народжуваність бу¬ла меншою, ніж смертність. Настав новий якісний етап у демографічній обстановці (ситуації) – поступове змен¬шення населення за рахунок від’ємного природного приро¬сту. Такий негативний процес називається депопуляцією.
Значна смертність людей старшого віку, підвищена смертність серед дітей (зокрема, віком до одного ро¬ку – приблизно 14 на 1000 народжених) призвели до то¬го, що населення України, особливо чоловіче, має порівня¬но невисокий середній вік (71 рік). У жінок він становить 75, а у чоловіків – 66 років (у Австрії відповідно 75, 79 і 72 роки, в Італії – 76, 79 і 73; США – 75, 78 і 71, в колишній ФРН – 75, 78 і 72 і т.д.).
Досі не вирівнялося співвідношення між чоловічим і жіночим населенням. Хоч в основному переважають жінки старшого віку, однак вимирання людей чоловічої статі вна¬слідок хвороб і травматизму у молодому й середньому віці набуває загрозливих масштабів.
Нарешті, в Україні невпорядковані як внутрішні, так і особливо зовнішні міграції. Масова імміграція сюди з Росії людей похилого віку, зростаючий виїзд у Росію і на Захід молодих спеціалістів, зокрема вищої кваліфікації, негатив¬но змінює як демографічну, так і соціальну структуру на¬селення.
Актуальність обраної теми роботи зумовлена тим, що природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює роз¬виток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народо-населення є те, що воно є природною основою формування трудо¬вих ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які віді¬грають вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галу¬зей господарства.
Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює роз¬
виток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народо¬населення є те, що воно є природною основою формування трудо¬вих ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил. які віді¬грають вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галу¬зей господарства.
Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структу¬ра є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Не менш важливим є показник природного при¬росту населення.
Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності насе¬лення є його природний рух.
Зниження природного приросту спричиняє деформацію віко¬вої структури населення, зумовлює зниження природного приро¬сту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збіль¬шення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господар¬ства робочою силою.
Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населен¬ня практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопу¬ляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.