Демографічні передумови РПС
Загальна динаміка чисельності насе¬лення формується за рахунок його природного руху, постійної міграції, а в межах окремих тери¬торій (при незмінності державних кордонів) і за ра¬хунок адміністративно-територіальних змін.Міграції – постійні та маятникові, їх масштаби і районні особливості виступають важливим чинни¬ком регіонального розвитку та просторової спеціа-лізації економіки, розселення людей. Роль і зна¬чення міграцій, в тому числі і міжнародних, в умо¬вах ринкової економіки неухильно зростатиме.
Територіальні переміщення населення зі змі¬ною місць проживання – постійні міграції – ва¬жливий фактор економічного розвитку окремих країн та регіонів. Виключно важливою є роль постій¬них міграцій у розселенні населення, розвитку тих регіонів, які мали чи мають для цього найбільш сприятливі передумови, в урбанізації, рості міських і сільських поселень тощо. Помітною була роль України і в міждержавному поділі праці, а отже, і у постійних міждержавних міграціях. Територіальний обмін населенням – зако¬номірний процес, який сприяє раціональному вико¬ристанню трудових ресурсів, об’єднанню людей за національною, релігійною і родинною ознака¬ми. Це виключно важливо тепер, коли на історич¬ну батьківщину повертається багато українців, осо¬бливо зі східної діаспори.
Співвідношення між жінками і чоловіками в різних ві¬кових групах відображає статево-вікова структура населен¬ня. Більшість населення України становлять жін¬ки (54%), чоловіків лише 46% від усього населення. Але у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова. В дитячому віці хлопчиків більше, ніж дівчаток, бо на кожні 10 дівчаток народжується 11 хлопчиків. В середньому в старшому віці чоловіків стає менше, бо серед них вища смертність і менша тривалість життя. Старшого віку зараз досягли люди, які пережили Другу світову війну. Серед загиблих також переважали чоловіки. Тому в старшому ві¬ці жінок набагато більше (в окремих вікових групах в 2-3 рази).
В Україні склалися значні територіальні від¬мінності у співвідношенні жінок і чоловіків. Якщо в середньому по республіці на 1000 чоловіків в 1989 р. припадало 1158 жінок, то в областях, що ха¬рактеризуються великим відпливом населення, осо¬бливо сільського (серед тих, хто виїжджає в інші місцевості, переважають чоловіки), цей показник значно вищий. Наприклад, у Вінницькій, Чернігів¬ській, Черкаській, Полтавській та Сумській об¬ластях він становив, за даними перепису 1989 р., відповідно 1225, 1248, 1231, 1218, 1206. Тим часом більшості західних областей властиві значно менші відхилення між показниками чисельності жінок і показниками чисельності чоловіків. Так, на 1000 чоловіків у Закарпатській обл. припадало 1070 жі¬нок, Львівській – 1103, Волинській – 1117, Івано-Франківській – 1119 тощо. Дещо краще спів¬відношення склалося в міських місцевостях (1137 жінок на 1000 чоловік), ніж у сільських (1201 жінка) [3, с.121].
Негативні демографічні процеси, які відбува¬ються в останні роки, проявляються і в несприятли¬вих показниках демографічного навантаження населення працездатного віку. Особливо не¬сприятливими є ці показники серед сільських жи¬телів. Якщо, наприклад, у розрахунку на 1000 людей працездатного віку в середньому по республі¬ці на 1 січня 1991 р. припадало 791 чол. непра-цездатного віку, то серед сільських жителів – 1025 чоловік. Для міських жителів цей показник є набагато нижчим – 695.
Відомо, що демографічне навантаження форму¬ють дві складові його частини: кількість дітей на 1000 чол. працездатного віку; кількість осіб пенсій¬ного віку на кожних 1000 працездатних.
Співвідношенню цих показників надається принципово важливе значення, оскільки кожному з них відводиться неоднакова роль в демографічних процесах, насамперед у природному відтворенні на¬селення. В цілому в Україні питома вага першої і другої складових серед усього населення майже однакова (при незначному переважанні числа дітей над числом осіб пенсійного віку – відповід¬но 411 і 380 чол.). Серед міських жителів це спів¬відношення є більш сприятливим: на 1000 чол. пра¬цездатного віку число дітей становить 395, а число осіб пенсійного віку – лише 301 чол. Серед селян наведені величини становлять відповідно 450 і 575. Словом, у демографічному навантаженні на сільсь¬ких жителів число дітей значно менше, ніж число осіб пенсійного віку. Це особливо негативно впли¬ває на демографічний потенціал села, оскільки об¬межує можливості природного приросту його насе¬лення, призводить до депопуляції сільських на¬селених пунктів і, врешті-решт, до «старіння», а от¬же, і до загальної деградації великої кількості українських сіл.Заходи, спрямовані на раціональне використання трудових ресур¬сів, є однією з найважливіших умов пропорційного розвитку народ¬ного господарства України. Ефективне використання трудових ре¬сурсів значно залежить від розподілу їх у галузях народного госпо¬дарства. В Україні знижуються чисельність і частка зайнятих у промис¬ловості, будівництві й сільському господарстві і зростає в галузях нематеріального виробництва. Щоправда, ці зрушення дуже повільні. Однією з причин такого явища є повільне зростання продуктив¬ності праці в матеріальній сфері виробництва, що стримує вивіль¬нення робочої сили. Повільні темпи зростання зайнятості у не¬виробничій сфері пояснюються ще й об’єктивними причинами. Однак невиробнича сфера залишається основним споживачем ро¬бочої сили, що вивільнятиметься з галузей матеріального вироб¬ництва.
Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей вели¬ке значення має аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс – це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.