Вплив держави на розміщення продуктивних сил

Основними функціями місцевих бюджетів є:

• формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

• розподіл і використання грошових коштів між галузями еко-номіки;

• контроль за фінансово-господарською діяльністю підпри¬ємств, організацій, установ, підвідомчих органам місцевого (регіо¬нального) самоврядування.

За своєю структурою місцеві бюджети складаються з дохідної

та видаткової частин.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і регулюючих джерел доходів. Термін «власні (закріплені) дохо¬ди» означає, що ці кошти належать суб'єкту бюджетного права або повністю, або у твердо фіксованій частці і надходять до міс¬цевого бюджету, обминаючи бюджети вищого рівня.

Основу власних доходів становлять місцеві податки і збори, відрахування від державних податків. У такий спосіб здійснюєть¬ся бюджетне регулювання, тобто система відрахувань із вищих бюджетів нижчим, з метою узгодження доходів з витратами.

Саме в балансуванні доходів і витрат регіонів виявляється державне регулювання місцевих бюджетів.

Регулюючі доходи охоплюють всю сукупність грошових кош¬тів, що передаються з державного бюджету на місця: проценти відрахувань від державних податків, дотації, субвенції, кошти, отримані з держбюджету (або вищих бюджетів) за взаєморозрахунками (рис. 2).

Власні доходи місцевих бюджетів формуються за допомогою місцевих податків і зборів. Усі чинні місцеві податки і збори мож¬на класифікувати за двома ознаками: за механізмом дії та за ознакою податкової ініціативи.

За механізмом дії виділяють ті податки, які встановлюються й вилучаються лише на даній території та дублюють загальнодер¬жавні податки, і ті, що є місцевими надбавками до загальнодер¬жавних податків.

За ознакою податкової ініціативи виокремлюють податки, за-провадження яких санкціонується центральною владою чи погод¬жується з нею, і ті, що їх установлюють органи регіонального (місцевого) самоврядування самостійно.Чинна система державного регулювання місцевих бюджетів уможливлює забезпечення регіонів необхідними коштами для виконання ними завдань ДРЕП незалежно від продуктивності міс¬цевих джерел доходів, створює передумови для вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів, стимулює місцеві органи вла¬ди до виконання планів мобілізації державних і місцевих подат¬ків. Недоліком цієї системи можна вважати елементи суб'єк¬тивності у формуванні регулюючих доходів, можливе необ'єк¬тивне визначення нормативів відрахувань для різних регіонів. Хоч дотації та субвенції як джерела поповнення місцевих бюд-жетів позбавлені стимулюючого впливу на пошуки додаткових джерел надходжень, але повністю скасувати їх поки що немож¬ливо, бо це може призвести до ускладнення фінансування регіо¬нальних програм.

Видаткова частина місцевих бюджетів найбільш яскраво відображає економічні й соціальні процеси, що відбуваються в регіонах.

Основну діяльність місцевих органів влади пов'язано з реалі¬зацією планів економічного й соціального розвитку підвідомчих їм територій. Понад три чверті бюджетних витрат, як правило, спрямовується в соціальну сферу. Витрати на соціальний захист становлять до сорока і більше процентів, постійно зростає частка дотацій з місцевого бюджету на утримання комунального госпо¬дарства та транспорту. Статті доходів та видатків місцевих бюд¬жетів показано на рис 3. Як порівняти з розвинутими європей¬ськими країнами, то такий рівень витрат, пов'язаних із соціальним захистом населення, є високим.

Бюджетна система України реформується способом її децент-ралізації, що узгоджується з досвідом інших європейських дер¬жав. Кількість держав, що розширюють бюджетно-податкові пов¬новаження органів регіонального (місцевого) самоврядування, постійно зростає.