Вплив держави на розміщення продуктивних сил
Регіональна політика держави передбачає поступове вирівню¬вання існуючих відмінностей між економічними й соціальними рівнями розвитку окремих регіонів, зважаючи на їхні історичні, демографічні, природно-ресурсні та економічні особливості, і спрямовується на підтримку внутрішньорегіональної та міжрегіо¬нальної збалансованості соціально-економічного розвитку та сут¬тєве поліпшення екологічного стану регіонів.
Отже, предметом ДРЕП є як розподіл влади між центром і ре¬гіонами, так і практична діяльність держави в регіонах.Важливо розрізняти державну регіональну політику як страте¬гію і тактику держави щодо регіональних процесів і «внутрішню» політику самих регіонів. Політика регіонів не завжди відповідає по¬літиці держави. Регіони можуть мати свої пріоритетні напрямки розвитку, які іноді не збігаються з державними. ДРЕП і політика ре¬гіонів не повинні бути суперечливими: в ідеалі вони повинні стано¬вити одне ціле, доповнюючи та збагачуючи одна одну.
Внутрішня політика регіонів спрямовується на використання внутрішніх ресурсів регіону для вдосконалення структури мате-ріального виробництва, розвитку соціальної інфраструктури, екологічної безпеки та ін.
Тактика держави розглядається як дії держави щодо вирівню¬вання умов діяльності та соціально-економічного стану різних регіонів, створення умов для їх ефективного функціонування.
Державне управління розвитком регіону ґрунтується на пев¬них засадних принципах. Найважливішим з них є розподіл влади між центром і регіонами, інші принципи випливають із поточних проблем розвитку держави.
ДРЕП перехідного періоду ґрунтується на таких принципах:
• правове забезпечення дальшого посилення економічної са-мостійності регіонів чітким розмежуванням повноважень між центральними і місцевими органами державної виконавчої вла¬ди, органами місцевого самоврядування та представницькими органами;
• дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та ор-ганічної єдності розвитку продуктивних сил регіонів і завдань соціально-економічного розвитку країни;
• урахування вимог екологічної безпеки під час реформування структури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств.
Відповідно до різноманітності процесів, що відбуваються в регіонах, виокремлюють і певні складові частини ДРЕП: еконо¬мічну, соціальну, екологічну, науково-технічну, гуманітарну, на¬ціональну, управлінську, демографічну та зовнішньоекономічну. Для кожної з них держава встановлює цілі, завдання, пріоритети в регіональному аспекті, тобто визначає права, сфери, ресурси та методи роботи регіонів, здійснює певні дії щодо них та доручає їм виконання окремих завдань.
Розглянемо детальніше складові частини ДРЕП.
1. Економічна політика. Сутність економічної політики поля¬гає в забезпеченні регіонам можливостей для самостійного роз¬витку на умовах самофінансування та самозабезпечення. До скла¬ду економічної політики входять бюджетна та податкова політика; планування, прогнозування та програмування розвитку регіону; використання природних ресурсів і власності регіону (інвестицій¬на політика); розміщення продуктивних сил; політика розвитку регіональних комплексів (АПК; транспортний, будівельний); конт¬рольно-аналітична діяльність та інформаційне забезпечення.
2. Соціальна політика. Складовими соціальної політики є: забезпечення зростання рівня добробуту населення; соціальний захист; забезпечення громадянам рівних прав і можливостей що¬до вибору місця проживання та працевлаштування. Ефективність соціальної політики дуже залежить від економічних можливостей держави, тобто від частки національного доходу, що спрямовує¬ться на споживання. Головним завданням соціальної політики є забезпечення соціального захисту різних верств населення регіо¬нів, який здійснюють органи регіонального та місцевого управ¬ління в межах своїх можливостей. Це може бути фінансова під¬тримка, працевлаштування, продаж товарів за зниженими цінами, безкоштовне харчування, медичне обслуговування інвалідів то-що. Найважливішою складовою соціальної політики є забезпе¬чення громадянам прожиткового мінімуму.