Науково-технічний потенціал та його формування на Україні

Науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефек¬тивному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і га¬лузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, висо¬копродуктивних машин у багато разів збільшують продуктив¬ність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об'єднані енергосистеми зробила економіч¬но вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

Завдяки досягнутому рівню розвитку науки і техніки, виробницт¬ву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і облад¬нання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило терито¬ріальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки і технології дозволяє добитися найкращих результатів в її вико¬ристанні. Є потреба більш повного урахування регіональних особ¬ливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки при¬родних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості заля¬гання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп'ютеризацію) народного гос¬подарства.

Велике значення має впровадження трудозберігаючих техно¬логій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені мож¬ливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових райо¬нів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації.Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» — повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

У широких масштабах здійснюється хімізація народного господар¬ства. Хімія — важливе джерело матеріалів із заданими властивостями — розширює територіальні межі сировинної бази промисловості.

Вирішальним засобом задоволення потреб народного госпо¬дарства у виробничих ресурсах повинні стати ресурсозберігаючі технології. При використанні ресурсозберігаючих технологій важ¬ливо додержуватись регіональних пріоритетів.

Для територіально-виробничих комплексів, особливо тих, які тільки створюються, буде характерним високий рівень застосування прогресивних видів техніки і технології, перш за все механізації і ав¬томатизації виробництва, які охоплять увесь виробничий цикл.

Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні навколишнього середовища і раціональному природокористу¬ванні. Розвиток науки і техніки дає змогу створювати ефективні засоби і прилади для очищення промислових і комунальних ви¬кидів, що забруднюють воду, атмосферу, грунти. Передові техно¬логії забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилі¬зацію відходів, економію трудових, рослинних і мінеральних ресурсів, а також раціональне використання земельних ресурсів.

Основними центрами і регіонами, де розміщені галузі вироб¬ництва й інші центри економічної ділової активності, стали тери¬торії з передовою наукою та освітою. Територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв нині є типовим для вели¬ких столичних агломерацій і провідних промислових районів. Перспективною формою територіальної організації науково-вироб-ничих комплексів стали технополіси — цілеспрямовано сформо¬вані зони ділової та наукової активності, в яких поєднуються на¬уково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підпри¬ємства, що взаємодіють між собою.

3. Проблеми реконструкції народного господарства України

в контексті завдань прискорення науково-технічного прогресу

В перспективі необхідно значно посилити виробничий потен¬ціал при його якісному перетворенні на основі прискорення нау¬ково-технічного прогресу, широкої інтенсифікації економіки. З цією метою розроблена нова структурна та інвестиційна політика.

Капітальні вкладення (інвестиції) як фінансове джерело на¬рощування основних фондів є найважливішим економічним інст¬рументом, що забезпечує зрушення в розміщенні продуктивних сил. В умовах формування ринкових механізмів господарювання головним джерелом розширеного відтворення основних фондів є власні кошти підприємств, а також банківський кредит. Центра¬лізовані державні капіталовкладення спрямовуються переважно на фінансування великих народногосподарських програм.