Агропромисловий комплекс Криму

Економіка Криму в наш час - складне суспільне утворення, яке складається з двох сфер - виробничої і соціальної. Перша створює суспільний продукт - виробництво обладнання для харчової промисловості, сільськогосподарське машинобудування, судноремонт і. т. д. Склалася вона під впливом певних факторів, головні з яких виступають особливості і багатства природи, певна вигідність економіко-географічного положення півострова. Дякуючи цьому, в Криму вирішальну роль грають наступні міжгалузеві комплекси: агропромисловий, море промисловий, будівельний і рекреаційний. Профілюючим в господарстві Криму виступає машинобудування. Причому, деякі його галузі, як наприклад, виробництво обладнання для харчової промисловості, сільськогосподарське машинобудування, судноремонт, зв'язані з вищеназваними комплексами, інші - електротехніка, пневматика сформувались на базі резервів робочої сили. Але більшість машинобудівних виробництв відносяться до воєнно-промислового комплексу, причому частина з них зв'язана з морем, деякі випускають засоби зв'язку. З цією групою міжгалузевих комплексів зв'язані наукові розробки, забезпечені потужною науково-технічною базою. Особливо виділяються наукові колективи морського, агропромислового, машинобудівного напрямків. Крім цих міжгалузевих комплексів є виробництва, які працюють здебільшого на задоволення потреб місцевого населення. Це ряд харчових підприємств, виробництво більшості товарів народного вжитку, таких, як меблеві, швейні, трикотажні вироби, взуття, галантерея.Визначаючи місце Криму в територіальному розподілі праці, треба відмітити, що по масштабам виробництва і вивозу готової продукції Крим виділяється суднобудівництвом і судноремонтом, виробництвом обладнання для харчової промисловості, випуском електротехнічних виробів, виробництвом агломерату і флюсових вапняків, бромистих з'єднань, соди, продукції харчової промисловості - вина, консервів, ефірних масел, шкіргалантерейних і перо-пухових виробів.

Соціальна сфера Кримського господарства безпосередньо не створює суспільний продукт, але її основні елементи грають важливу роль в забезпеченні нормального функціонування виробничої сфери і життєдіяльності населення.

Соціальну сферу представляють:

•галузі, тісно пов'язані з формуванням робочої сили, особливо системи особливо системи освіти і охорони здоров'я;

•галузі сфери обігу: торгівля, суспільне харчування, ощадні банки В остання роки ця сфера розширюється за рахунок появи елементів ринкової інфраструктури. Функціонують комерційні банки, кримська універсальна біржа, сільськогосподарська біржа;

•галузі комунально-побутового обслуговування населення;

•галузі "індустрії" розваг і відпочинку, система спортивних товариств і організацій, культура і мистецтво знаходяться в Криму на низькому рівні розвитку;

•система соціального забезпечення.

Специфікою Криму з його рекреаційними ресурсами є придбання соціальною сферою товарної форми, здатною разом з деякими матеріальними галузями бути галуззю спеціалізації.

Вдосконалення структури господарства Криму, яке має ціль соціалізацію, екологізацію і гуманізацію виробництва і життя населення повинно посилити роль соціальної сфери. Профілююче значення в ній, як і в міжрайонному розподілі праці, безсумнівно буде належати рекреаційній галузі, на розвиток якої частково треба було б перепрофілювати провідні міжгалузеві комплекси і наукову базу. В матеріальному виробництві зберігається і посилюється роль агропромислового комплексу і машинобудування. Причому в останньому необхідні перебудови в направленні виробництва малогабаритних (неметалоємких) побутових машин і пристроїв, розширення випуску обладнання для агропромислового комплексу і зберігання високого рівня розвитку суднобудівництва і судноремонту. Основною метою машинобудування, яке розвивається, повинно стати зниження його металоємкості, зростання технологічності і забезпечення екологічності в експлуатації готових виробів. Ці направлення в розвитку виробничої сфери в Криму повинні супроводжуватись постійним скороченням галузей, використовуючи місцеву сировину (мрамуровидні вапняки, соляні озера), що погано для природи Криму, перепрофілюванням хімічних виробництв Північного Криму.

Прогресивна перебудова господарства Криму може залишитись побажанням, якщо не буде механізму і інфраструктури, які забезпечують цю перебудову.