Загальні риси зовнішньоекономічних зв’язків України

1. ВСТУП.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення е продуктивні сили, а предметом науки – її територіальний стан і розвиток.

Наука про розміщення продуктивних сил, як і інші науки виникла і розвивається у тісному зв'язку з практичними потребами і запитами людського суспільства. Розміщення продуктивних сил – це “динамічний” стан, що характеризує їх розподіл за територією відповідно до природних, соціальних і економічних умов та факторів, який визначається особливостями територіального поділу праці певної соціально-економічної формації. Оскільки розміщення продуктивних сил розглядається як динамічний стан процесу їх розвитку у просторі і в часі, форми зосередження виробничої діяльності постійно змінюється. Ці зміни обумовлюються процесом суспільного поділу праці в його територіальній формі. На основі територіального поділу праці формується виробнича спеціалізація регіонів, посилюється міжрегіональна кооперація, обмін спеціалізованою продукцією і послугами.

З визначенні поняття “розміщення продуктивних сил”, видно, що воно охоплює вивчення трьох великих складових: розміщення населення і трудових ресурсів; розміщення природних ресурсів; розміщення виробництва і сфери обслуговування. А також сюди входять економічні зв’язки.

Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян. Різні функції виконують світові зв'язки України. Вони потрібні для обмеження інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури та інше.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньо-економічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (і України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встанов-лення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогре¬су та підвищення рівня життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньо-торгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й еко¬номічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розра¬хунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на вироб¬ництво з витратами на імпорт.

Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в ре¬зультаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зов¬нішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кре¬дит та ін.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін това¬рами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм між¬народних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнарод¬на міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхід¬ність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

2.ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ.

Зовнішні зв'язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змі¬стом, характером, предметами обміну поділяються на полі¬тичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті сто¬сунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознака¬ми (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготри¬валі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки то¬що; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. На¬приклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньотор¬говельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.