Інтеграція України у світове господарство
Державно-монопольна структура зовнішньої торгівлі колишньо¬го СРСР, переважно сировинний характер експорту, негнучкий відомчий підхід до імпорту були вкрай несприятливими передусім для тих республік, економіка яких не так сильно залежала від між¬республіканських поставок і які володіли експортним потенціалом.Етапною правовою основою для розширення зовнішньоеконо¬мічних зв'язків незалежної України стали Декларація про держав¬ний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення не¬залежності України (24 серпня 1991 р.) і, нарешті, Конституція Ук¬раїни (28 червня 1996 р.). Серед спеціальних законів з питань еко¬номіки слід відзначити Закони України про економічну самостійність (З серпня 1990 р.); про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991 р.); про створення державного експортно-імпортного банку (З січня 1992 р.); про іноземні інвестиції (13 березня 1992 р.), Де¬крет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвесту¬вання" (20 травня 1993 р.); Закони України про промислово-фінансові групи в Україні (21 листопада 1995 р.); про режим іноземного інвес¬тування (19 березня 1996 р.); про захист від недобросовісної конку¬ренції (7 червня 1996 р.) та інші законодавчі та нормотворчі акти.
Важливими правовими документами щодо створення механізму зовнішньоекономічних зв'язків України стали договори та угоди з молодими незалежними державами, що утворилися на території колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Північної й Пів¬денної Америки, Азії, Африки.
З колишніми республіками СРСР Україна провадить переговори щодо розв'язання економічних і фінансових проблем, питань па¬ливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку, нравонаступництва новостворених держав. Водночас основою розширення економічного простору е горизонтальні зв'язки між безпосередні¬ми виробниками товарів, а також між державами. При цьому тіль¬ки за умови безмежності економічного простору складаються ефек¬тивні господарські зв'язки. До того ж стабілізація економіки, ради¬кальні зміни інституціональних структур, збалансованість товарної та грошової маси більше ймовірні, якщо їх провадити в масштабах держав. Між процесами введення вільних цін, децентралізації сис¬теми прийняття рішень і фінансовою дисципліною існує найтісні¬ший зв'язок, який і зумовлює формування внутрішніх ринків мо¬лодих держав, що є передумовою створення справді ринкового між¬державного середовища.
Для України важливими є двосторонні угоди і договори з держа¬вами — колишніми республіками СРСР. За цими угодами держави мають надавати своїм підприємствам можливість самим встанов¬лювати господарські зв'язки, обумовлювати порядок розрахунків, форми матеріальної відповідальності за невиконання поставок. За¬галом угоди мають виробляти економічний механізм реалізації інте¬ресів України та її партнерів, а не бути політичними деклараціями на економічну тему.
Процес формування національних грошових систем країн, що входили до колишнього Союзу РСР, породжує об'єктивну необхід¬ність і водночас створює можливість фундації міждержавної ва¬лютної угоди, яка б стала інституціональною ланкою налагодження цивілізованих та рівноправних валютних відносин.
Перехід у розрахунках на ВКВ поставив питання про нову орга¬нізацію співробітництва. Вихід на прямі економічні зв'язки між під¬приємствами поглибив, але вже на новій основі, торговельні зв'язки, бо торгувати повинні товаровиробники. Проте сьогодні потрібний певний перехідний період, протягом якого у взаєморозрахунках за товари та послуги сторони мають виходити з цін світового ринку, а для погашення заборгованостей, що виникатимуть, надавати одна одній довгострокові кредити на пільгових умовах. Про це свідчить і розвиток такої примітивної форми товаровідносин, як бартер.
У процесі створення нових основ співробітництва важливо не тільки не допустити неконтрольованого розпаду кооперативних зв'язків, а й знайти нових партнерів (адже нерентабельні підприєм¬ства і неконкурентоспроможна продукція випадуть з усталених господарських зв'язків), спрогнозувати кон'юнктуру товарообміну з метою створення економіки відкритого типу, інтегрованої в євро¬пейський і світовий економічний простір.
Розробка і послідовне втілення в життя єдиної національної гео-політичної стратегії сприятиме оновленню на економічній основі старих виробничих зв'язків України і розширенню прямої участі її в системі економічних і політичних стосунків на глобальному рівні.
Колишні зв'язки України зі східноєвропейськими країнами від¬бивали лише міждержавний обмін продукцією. Перехід до вільної торгівлі на основі світових цін і конвертованої валюти випливає з курсу країн Східної Європи й України на переведення економіки на ринкові рейки і ставить розв'язання всіх проблем взаємних зв'яз¬ків у залежність від економічного інтересу. Передбачається, що спочатку існуватимуть два взаємозалежних сегменти,